«Ви з України? Тоді чому розмовляєте російською?» — запитав літній поляк і здивовано подивився на нас. А його наступні слова я пам’ятаю досі…

«Ви з України? Тоді чому спілкуєтеся російською?» — запитав літній поляк. А після нашого пояснення сказав кілька слів, які я пам’ятаю вже понад двадцять років…

Цей випадок стався багато років тому, коли ми з колегами перебували в Польщі на гастролях.

Одного дня вирішили трохи прогулятися містом. Погода була гарною, нікуди не поспішали, тому дорогою жваво обговорювали свої справи.

Зупинилися біля автобусної зупинки й продовжили розмовляти між собою.

Раптом до нас підійшов літній чоловік. Він чемно привітався та поцікавився, звідки ми приїхали.

— Ми українці, приїхали з України, — відповіли ми.

Чоловік уважно подивився на нас і запитав, чому ж тоді розмовляємо російською мовою.

Ми трохи розгубилися.

Один із колег почав пояснювати, що так історично склалося: Україна тривалий час перебувала під впливом Російської імперії та Радянського Союзу, тому для багатьох людей російська стала звичною мовою повсякденного спілкування.

Поляк спокійно вислухав пояснення й запропонував подивитися на історію його власної країни.

Він нагадав, що польські землі свого часу опинилися під владою різних держав, зокрема Росії, Пруссії та Австрії. Проте поляки докладали величезних зусиль, щоб зберегти свою культуру й рідну мову.

Чоловік сказав, що для нього мова є важливою частиною національної самосвідомості.

Після цієї розмови ми ще довго обговорювали почуте.

Звичайно, історії різних народів не однакові, а мовні звички людей формуються під впливом багатьох обставин. Але слова незнайомця змусили мене інакше подивитися на значення української мови.

Минуло понад двадцять років, а та коротка зустріч досі залишилася в моїй пам’яті.

Бо іноді навіть кілька речень від випадкового перехожого можуть змусити людину серйозно замислитися.

А що ви думаєте про слова того поляка? Чи погоджуєтеся з його позицією?