Тобі 52 роки. А такий, як він легко знайде собі молоденьку і гарну. А ти на себе поглянь. Стара баба та й годі. Мені так прикро стало через слова моєї рідної сестри. Не розумію, чому вона така жорстока…

Хто ж це до тебе приїжджає щотижня?

– А яке тобі діло?

– Просто такий солідний чоловік на тебе б не глянув!

– Чого це?

– Тобі 52 роки. А такий, як він легко знайде собі молоденьку і гарну. А ти на себе поглянь. Стара баба та й годі.

Мені так прикро стало через слова моєї рідної сестри. Не розумію, чому вона така жорстока. У Юлі ззавжди було краще життя. Вона вдало вийшла заміж, мала гарний будинок і двох дітей. А в мене ж все інакше вийшло. Вийшла за своє перше кохання Дмитра. А вже за чотири роки збагнула, що він зраджує.

Доволі довго я терпіла, сподівалась, що щось зміниться. Чоловік обіцяв, що все інакше стане. Та врешті три роки тому все ж пішов. На щастя син на той момент вже виріс і поїхав на навчання. А мені було страшенно сумно. Відтоді я перестала дивитись за собою, навіть волосся вже не фарбувала. Про косметику взагалі мовчу.

Багато років я працювала на пошті. Та врешті потрапила під скорочення. Почала думати, що ж робити далі, я все не пенсіонерка. Тоді вирішила пошукати місце доглядальниці. І врешті знайшла, в обласному центрі. Мала дивитися за старенькою. Жити там п’ять днів на тиждень і повертатись додому на вихідні.

Минуло пів року такої роботи. Мене все влаштовувало. І якось сталося страшне. Бабусі зненацька стало зле. Я відразу збагнула, що це інсульт, адже колись читала про це велику статтю. Тож надала першу допомогу і вигликала швидку. Лікарі стверджували, що якби не я – наслідки були б жахливі.

Стареньку забрали до лікарні. А в мене почалась відпустка. І ось минув тиждень й до мого будинку під’їхала велика іномарка. Звідти вийшов статний чоловік, сивий, проте дуже гарний. В нього в руках був величезний букет троянд.

– Це вам. Ви врятували мою маму!

– Дякую! Думала ви в Німеччині.

– Приїхав відразу, коли про маму повідомили.

Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.

Виявилось, що син цієї старенької – директор компанії, дуже розумна і заможна людина. Відтоді Степан Михайлович приїжджав щотижня. Ми пили чай, спілкувались. А якось він запропонував:

– Скоро маму випишуть. Переїжджай до нас.

– Звісно, я охоче повернусь до роботи.

– Ні, я хочу, щоб ви поїхали зі мною не як доглядальниця, а як моя дружина.

– Щи ви? Як так?

– За ці тижні я збагнув, що саме ви та жінка, котру я все життя шукав!

Насправді Стапен теж мені дуже подобався. На радощах я подзвонила сестрі і все розповіла. Та вона почала сміятися.

– Ну, ти й дурненька! Він просто не хоче тобі за роботу платити! А тоді залишить з мамою і поїде собі до Німеччини. Та його точно молоденька дружина чекає.

Відтоді я не знаю, що робити. Чи варто вірити Стапонові? Чи може сестра має рацію? Невже таку жінку, як я можна покохати?

💬 Обговорити цю новину можна на нашій сторінці у Facebook.