– Сватів ви в Єгипет відправили, а в мене картоплю просите! Так діла не буде! – Мама страшенно на нас облазилась, не знаю, що далі буде

Днями я страшенно посварилась з мамою. Подзвонила до неї і вирішила спитати, коли можна картоплю взяти, а вона грубо відповіла:

 – То сватів ви в Єгипет відправили, а в мене картоплю просите. Е, ні, так не буде.

 – Але ти не просила, щоб тебе кудись відправляли.

 – Правильно, бо так гроші бездумно витрачати не хочу. Не всі такі, що можуть тринькати! Та вимогли б мені допомогти з ремонтом! А тепер самі собі шукайте городину, а я свою на ринку краще продам.

Так мені прикро стало. Це правда, чоловік придбав своїм батькам путівку. Адже нещодавно в них була річниця – 40 років у шлюбі. Свекри дуже інтелігентні люди. Тато мого Миколи лікар, мама – професор в університеті. Вони завжди нас підтримували, квартиру бабусі віддали нам. Тому я й проти не була того, що чоловік вирішив. 

Моя ж мама зовсім інакша. Вона все життя в селі жила, мала худобу, город. І зовсім не розуміла, що можна інакше. Коли я вирішила вступати в університет, мама була проти:

 – Нащо тобі та освіта? Йди у фермерське господарство й гроші заробляй. 

Та я хотіла вчитися. А тоді свого Миколу зустріла. Мала величезні комплекси, адже я сільська дівчина, а він інтелігент. Та його батьки мене дуже добре прийняли. Ми відгуляли весілля. Свекри подарували нам путівку до Туреччини, а моя мама – холодильник. Вона не мала сумнівів, що її подарунок кращий.

 – Вам що робити нічого, хтозна-куди летіти на море. Могли б і до Одеси поїхати, гроші б зекономили, якби вже так хотіли.

 – Мамо, але там все інакше! Хочеться й закордоном побувати.

 – Ви що багатії якісь! Дурниці в голові!

Мама ніде в житті не була і нікуди не хотіла. Я її в театр запрошувала, а вона відмовлялась, казала, що краще вдома поприбирає в цей час. 

Городину ми ж щороку в неї брали. Вона сама давала, а ми й не проти, все ж домашнє, екологічно чисте. Я була впевнена, що мамі то в радість. Сама ж вона ніколи нічого в нас не просила. А коли ми щось привозили – казала, що їй то не треба. Ось торік, вона відзначала ювілей, то я ми їй смартфон купили. Думали, зрадіє.

 – Та кому це треба? Краще б електрокосу взяли!

Чоловік тоді мій страшенно образився. Смартфон значно ж дорожчий! Відтоді він сказав, що більше нічого не даруватиме моїй мамі. 

І ось ненька образилась, що ми свекрів в Єгипет відправили. Мені це дуже неприємно.

Але скажіть, що зробити, якщо в мами інші цінності? Невже ми не мали дарувати їм путівку? Порадьте, як нам вийти з цього конфлікту?