Несподіваний “удар” по літаку ЗСУ на кордоні з Польщею?! Відео
Польські військові вночі під час атаки Росії на Україну не бачили український винищувач МіГ-29, який працював поблизу кордону — ситуація могла призвести до «дружнього вогню».
Про це в інтерв’ю Rzeczpospolita розповів оперативний командувач Збройних сил Польщі Іренеуш Новак.
Тієї ночі на сході Польщі чергувала пара бойових літаків: один саме завершував дозаправку в повітрі, а другий перебував поблизу польсько-українського кордону. Близько 03:40 ні командування, ні пілот польського F-16 не могли ідентифікувати ще один об’єкт, що рухався безпосередньо біля кордону, — ним виявився український МіГ-29, який відстежували і польський F-16, і частина наземних комплексів протиповітряної оборони Польщі.
За словами Новака, якби український пілот втратив пильність буквально на 30 секунд і залетів у польський повітряний простір, полякам, можливо, довелося б вирішувати, чи відкривати по ньому вогонь.
Тим часом другий літак чергової пари, щойно завершивши дозаправку, вже за дві хвилини опинився поблизу російської крилатої ракети, перетнув її траєкторію і був готовий до перехоплення, якби політ тривав довше.
Аналізуючи саму атаку, Новак заявив, що на 80% переконаний: влучання ракети Х-101 в поле поблизу села Тарнава-Кольонія не було випадковістю. За його словами, траєкторія ракети не мала альтернативної цілі на території України і вела саме туди, куди вона зрештою і влучила.
Генерал також пояснив, чому польська сторона довго не знала про рух української авіації поблизу кордону. Українська система управління та контролю ППО Віраж — платформа, що координує збір даних про загрози на основі мережі акустичних сенсорів, зокрема смартфонів з мікрофонами на стовпах по всій країні, — до інциденту передавала Польщі інформацію лише про російські ракети й дрони, які потенційно могли порушити польський повітряний простір.
За словами Новака, дані про власні літаки Україна не розкривала навмисно: інформація про пересування української авіації надзвичайно чутлива для Києва, оскільки для Росії такі літаки на землі — легка ціль, а приховування їхнього розташування — питання виживання пілотів.