А хочете я вам розповім правду, що було б, якщо Зеленський не закрив би кордон для виїзду 17 місяців тому на початку війни!?

Ми можемо хоч інколи бути чесними самі із собою, чи боїмося? Якби не закрили кордон для виїзду 17 місяців тому, скільки наших чоловіків утекли б від фронту — мільйон? два? три? пʼять мільйонів?

І хто б тоді нас захищав, хто воював за країну, за народ, за перемогу і за майбутнє нас усіх?

Лише десятки тисяч добровольців-патріотів, які не чекали повісток і самі пішли на фронт першими — але ж більшість з цих героїв, на жаль, уже загинули в тяжких боях?!

І де був би зараз той фронт, якби кордон для виїзду чоловіків не закрили?

Ми уникаємо відповідей на такі справедливі питання — навіть подумки, самим собі, нам страшно визнавати гірку правду?

Краще відсторонитися, забути про фронт, де ще до перемоги ой як далеко, натомість гнівно-голосно подискутувати про демократію, свободу і вільний кордон?

Насправді, коли війна, то певні заборони були і будуть, завжди і всюди. Питання заборон я вважаю вторинним — первинним є питання справедливості, точніше несправедливості, яку допускає і навіть цинічно культивує влада.

Якщо заборона — то вона має бути для всіх, якщо мобілізація — то теж для всіх, а не для тих лише, хто не може відкупитися чи виїхати/сховатися, або не має «даху» депутатського, суддівського, прокурорського чи якогось іншого.

Про це пише Анатолій Гриценко на своїй сторінці у фейсбук.