Вибач, мамо, але я не хочу з тобою свята проводити. Лише зараз про онуків згадала? А раніше ти де була?! Моя мама дуже дивна та специфічна людина, інакше не скажу. Вибачте, я розумію, що не можна так казати про рідного чоловіка. Але інакше не виходити…

Моя мама дуже дивна та специфічна людина, інакше не скажу. Вибачте, я розумію, що не можна так говорити про рідну людину. Але інакше не виходить…

От до мене вона не ставилася, як до доньки. Радше, сприймала мене, як якусь ляльку чи подружку. Маму мало цікавили мої справи, оцінки в школі. Принесла 12 балів – а вона лише “угу, молодець”. Зате вона активно займалася пошуками нового чоловіка.

Про свого тата я нічого не знала. За словами мами, він був пияком та гулякою. І коли мені було тільки 2 рочки, він нас просто кинув. Навіть не телефонував та не приїздив у гості. Ще й з дитинства я чула, яким поганцем він був, мама його дуже обзивала так, що аж вуха у трубочку скручувалися.

А потім вона взагалі подалася на заробітки в Італію. Хоча ми не бідували, у мами була нормальна робота на фірмі. Ну але вона просто зібрала речі, документи, поцілував мене на прощання та поїхала геть. Добре, що зі мною залишилася бабуся Марина. От вона замінила мені рідну маму.

Завдяки бабусі я закінчила школу із золотою медаллю та вступила до престижного університету. А мамі до одного місця були мої заслуги, вона навіть на випускний не приїхала.

Так минуло вже 10 років. Я вийшла заміж (звісно, мами на весіллі не було), народила діточок. Востаннє я маму взагалі бачила на похороні бабусі у 2021 році.

Ми з чоловіком живемо на квартирі, яка дісталася Михайлові від бабусі. Старенький ремонт, меблі радянські, тільки дві маленькі кімнатки.

Я ще з першого декрету не вийшла, як дізналася, що вагітна двійнятами. Так, нам важко виховувати трьох малюків, але стараємося. Свекри передають нам з села домашню консервацію, свіже молоко, яйця, сметану. Добре, що хоча б на продуктах ми економили.

Але зарплати мого Михайла не дуже вистачає. Одяг часто купуємо в секонд-хенді, як і взуття. Адже нове з магазину дуже дороге та не по кишені.

І от нещодавно мама згадала про моє існування, уявляєте? Приїхала з Італії не сама, а з новим чоловіком Маріо чи як його звати.

Ми їх зустріли на вокзалі. Я думала, що може мама цього разу зрозуміє, що вона має донечку, онуків, почне якось брати участь в нашій родині.

Однак, дарма сподівалася. Вона мені дала 50 євро та 3 шоколадки для діток. Ось і це всі подарунки за роки, уявляєте? Я коли побачила ті гроші, то думала, що мама так жартує.

Ну я її привезла додому, але не хотіла там затримуватися. Мама щось довго розповідала про свої любовні пригоди в Італії, про романтичну зустріч з новим чоловіком. Помітила, що вона привезла велику сумку з продуктами, крупами, вином, сиром, солодощами.

От так образливо стало за мамину поведінку, що словами не передати. 3 дні вона про мене не згадувала, бо показувала коханому наше місто.

Ну і от на носі Різдво, ми помалу готуємося до свята. Добре, що свекри запросили нас у гості в село. Хіба попросили, аби ми приїхали 23 зранку, щоб приготувати страви та поприбирати в хаті.

Так от, у четвер телефонує мені мама:

– Я сама кутю не приготую, пампухів не зроблю. А ще ж треба рибу. Я, до речі, ікру поставлю та камамбер.

– А що ти від мене хочеш?

– Ну прийди у гості, допоможи підготуватися. Ми ж одна родина, треба свято разом зустрічати. Маріо хоче…

– Мамо, а мені до одного місця, що хочеш ти чи новий вітчим. Роками не згадувала ні про мене, ні про онуків. А зараз пропонуєш Різдво святкувати разом?

– Я була на заробітках, важко працювала. Знала б ти, як..

– Я ні тебе, ні вітчима знати не хочу. Де ті твої зароблені гроші з Італії? Нема. Онуки навіть тебе не сприймають як бабусю.

Словом, я послала мам куди подалі та заблокувала її номер телефону. Не хочу її ні бачити, ні чути, а тим паче сидіти за одним столом. Теж мені, згадала про мене, бо свято велике!