“Вона запитала його:” За скільки ти продаєш яйця? ” ‘ Старий продавець відповів, 25 грн за яйце, мадам. ” ‘ Вона сказала йому: “Я візьму 6 яєць за 60 грн, або піду. ”

“Вона запитала його:” За скільки ти продаєш яйця?”
Старий продавець відповів, 25 грн за яйце, мадам.”

Вона сказала йому: “Я візьму 6 яєць за 60 грн, або я піду.”
Старий продавець відповів: “Ви хочете взяти їх за ціною, яку ви хочете. Можливо це хороший початок, тому що я не зміг продати навіть одне яйце сьогодні.”

Вона взяла яйця і пішла, відчуваючи, що виграла. Вона сіла в свою шикарну машину і пішла в шикарний ресторан зі своїм другом. Там, вона і її друг, замовили все, що їм подобалося. Вони їли трохи і залишили багато того, що вони замовили. Потім вона оплатила рахунок. Обід обійшовся недорого, за рахунком всього 825 грн, вона дала 1000 і залишила здачу на чай.

Цей інцидент, можливо, був цілком нормальним для власника, але, дуже болючим для бідного продавця яєць.
Суть в тому, що: Чому ми завжди показуємо, що у нас є сила, коли ми купуємо у нужденних? І чому ми даруємо тим, хто навіть не потребує нашої щедрості?

Я колись прочитав у Лі Куан Ю (прем’єр-міністр Сінгапуру): .. “мій батько купував прості товари у бідних людей за високими цінами, навіть не дивлячись на те, що вони йому не потрібні. Іноді він навіть платив за них і не брав. Я був стурбований цим і запитав його, чому він це робить? Тоді мій батько відповів з гідністю: “це благодійність, дитино.”
Коли в піцерії Ви залишаєте 50-100 грн на чай (так прийнято!) .. то пам’ятайте про це коли біля базару проходите мимо бабусь з пучком петрушки або кропу за 5 грн

більшість з Вас не будуть ділитися цим повідомленням, але якщо ви відчуваєте, що люди повинні знати це – поділіться ..

робіть добрі діла тихо і можливо колись нашим дітям не буде стидно за нас…