Велика суботня трагедія раптово обірвала життя прекрасної людини, молодого талановитого хлопця

Пам’яті свого сина присвячую…

Ти не прийдеш до нас більше

Не сядем разом до стола

Разом не скажем ” Слава Богу”

Ти не прийдеш до нас в гості,

Не сядеш більше до стола,

Не скажеш тихо: «Слава Богу»,

Не зійде радість, як була.

Ми не підем разом до храму,

Не станем разом в тишині,

Перед іконою святою

Тепер не бути нам ,лише мені.

Ти не відкриєш більше двері,

Коли прийду до тебе я,

І не почую я з порога:

«Як справи, тату?» — вже дарма.

Не буде більше тих розмов,

Де ти ділився всім своїм,

І я лишився серед болю

З безмежним сумом і німим.

Своїх дітей ти не обіймеш,

Не пригорнеш їх до грудей,

Вони тебе вже не покличуть —

Немає тата між людей…

Чому ти так пішов раптово,

Чому лишив нас у журбі?

Чому цей біль такий глибокий

Осів назавжди у мені?

Не світить сонце так, як світило,

Не гріє спів пташиний знов,

Навіки все пішло з тобою

Пішла і радість і любов.

Як жити далі — я не знаю,

Куди іти серед пітьми,

Я в небо тихо виглядаю —

Подай хоч знак мені крізь сни.

В якій хмарині ти сховався,

Де там шукати твій слід живий?

Щоб хоч на мить душею знати:

Ти поруч десь, ти не чужий…

Чекай мене, синочку милий,

Минуть роки — прийду і я,

І ми зустрінемось навіки

Там, де не плаче вже душа….

Сергей Солдатов