ВАЖЛИВО!!! Священики попередили усіх християн: НІКОЛИ більше не робіть цього в церкві, щоб не мучитися потім усе життя

Щоразу пiсля лiтургiї в церквi люди вишиковуються у чергу до тетраподу — щоб поцiлувати iкону i хрест, передає Корупція.Інфо

А нещодавно я побачила жiнку, яка приклала до iкони лише палець. “А раптом заражусь чимось?” — вiдповiла вона на мiй здивований погляд.

I справдi, то ж сотнi людей за день торкаються губами святинь! Хтозна, чи вони здоровi.

Наскiльки гiгiєнiчно цiлувати iкони, хрести, мощi святих?

Хто та як має дeзiнфiкувати їх?

Про це розпитуємо отця Тараса Коцюбу.

— Чи обов’язково для вшанування прикладання до iкони?

— Нi, немає жодного канону, який би вказував на те, що у храмi обов’язково потрiбно поцiлувати iкону. Це традицiя, i люди так вчиняють зi своєї вiри та внутрiшньої потреби. Дехто засуджує страх людини заразитися якоюсь iнфeкцiєю пiд час прикладання до iкони. Мовляв, виходить так, що людина говорить про вiру в Бога, але боїться Богу довiритись.

Утiм це маловiр’я i рацiоналiзацiя духовних речей. На це не варто зважати.

— Часто в церквах бiля iкон ставлять хусточки

— Справдi. Але її призначення — не дeзiнфекцiя. Жiнки до храму часто фарбують губи помадою i цiєю хусточкою витирають слiд, який пiсля них залишається на iконi чи хрестi.

У Божому храмi люди торкаються губами не лише iкон, а й ложечки, якою священик роздає Святе Причастя, i пензля, яким здiйснюють миропомазання. Навiть на Водохреще, коли освячують воду, десятки людей п’ють її з однiєї чашки, i нiхто не задумується про гiгiєну.

Рiч у тому, що багато християн вiрять: Божа благодать дiє через освяченi речi й не може зашкодити.

— Утiм протирання iкони дeзiнфeкцiйним засобом не є грiхом, так?

— Звiсно. Якщо людина принесе свою хусточку i навiть вмочить її в дeзiнфекцiйний засiб та протре iкону перед цiлуванням, нiхто не має права її засудити.

Так, деякi iншi парафiяни можуть вважати це дивацтвом або слабкою вiрою. Але це лише пустi слова.

— А яка закордонна практика?

— У Сполучених Штатах Америки ще в 90-х роках минулого столiття звичною практикою було, як священик брав бiлу або червону хусточку, вмочав у спирт та протирав скло, яким покрита iкона.

Водночас у США та Європi поширена й iнша практика — вiряни, замiсть торкатись святинi губами, цiлують свiй палець i прикладають до образа. Нашi заробiтчани, якi повертаються додому i звикли до такого вшанування iкон, привозять цю традицiю з собою.