Цього вересня мені виповнилося 60 років і я вирішив відсвяткувати свій ювілей. Замовив ресторан, запросив дочок з чоловіками, сватами, і, звичайно, дружиною. Зробила зачіску, макіяж, купила нову сукню та туфлі. Останні два роки я майже не був вдома, весь час працював на заробіток. Тому зараз вирішив влаштувати собі свято – бо такого ніколи за все життя не робила. Однак свято раптово закінчилось і тепер я став ворогом всієї родини.

Після свадьби ми з чоловіком жили разом з його матір’ю. Свекровь мене не любила, і не скривала цього. Я старалась не попадаться їй на очі лишній раз.

Однак, моїх дочерей, своїх внучек, Лілія Дмитрівна просто обожала і допомогла мені їх виростити.

У нашій сім’ї склалася дивна традиція: всіх вітали з днем ​​народження та дарували подарунки, тільки я завжди залишалася поза увагою.

Чоловік та свекруха щороку отримували привітання та презенти. Дітям улаштовували свята з гостями та частуваннями.

А ось для мене завжди звучало те саме:

— Навіщо тобі квіти? Чого тобі ще бракує? У тебе все є.

Звісно, ​​мені було прикро.

Со временем я уехала на заработки в Германию. Все деньги отправляла домой.

Цього року у вересні мені виповнилося 60, і я вирішила відсвяткувати цю дату як слід. Замовила ресторан, запросила рідних, привела себе до ладу, купила вбрання. Адже за останні два роки я тільки працювала, і тепер уперше за довгий час хотіла влаштувати собі справжнє свято.

Як і завжди, мені ніхто не подарував нічого, крім сватів, які дали по 1000 гривень. Мабуть, усі думали, що мені, як заробітчанці, нічого не потрібно. Але я не образилася, бо сама собі зробила подарунок — запланувала відпустку за кордон і купила гарну газонокосарку.

Моє рішення всіх шокувало. Діти чекали, що я віддам гроші сім’ї. Дочки пішли не попрощавшись, а чоловік тепер не розмовляє зі мною. Але я не шкодую про свій вибір і готуюся до відпустки.

Як думаєте, я поступила правильно?