Іноді найкоротша дорога аж ніяк не найбезпечніша.
Героїня історії, яку ми пропонуємо читачеві, через своє бажання заощадити час виявилася в смішній, але трохи моторошній ситуації.
Іду сьогодні на роботу через кладовище вранці, так швидше хвилин на 15. Зима, вузька стежка, все як завжди.
Витягаю руку з кишені, за рукавицю чіпляються ключі і вилітають в замет. Прямо на могилу. Ступор цілковитий.
Найменше в житті хочеться копатися там. Але в голові засіла думка: додому без них не попаду. Гаразд, пофіг, лізу. Думка крутиться. Риюся в заметі. І тут йде мужик. А я сиджу біля могили, розриваю сніг й жалібно так виправдовуюсь:
– Додому не можу потрапити …
І тут до мене дійшло що я сказала, почала сміятися. А мужик, напевно, більше не піде через кладовище
Ключ від Маріїної квартири Петро носив на одній зв’язці зі своїми. За сім років він…
З Ігорем я познайомилась в 16 років. Його було неможливо не покохати. Він був центром…
Я сама підіймала на ноги сина Дмитра. Мій колишній горе-чоловік сильно пиячив. На щастя, мені…
Суд засудив колишню народну артистку України Таїсію Повалій до позбавлення волі строком на 12 років з…
На судовому засіданні 4 листопада, де Валентині Молодій обирали запобіжний захід, прокурорка зачитала листування з…
Суд обрав запобіжний захід для Віктора Єна через події 2 листопада в Петропавлівській Борщагівці. Під…