Спочивай з миром, хлопчику! 8-річна дитина померла в лікарні, а все через..

На Закарпатті через кір помер 8-річний хлопчик. Мукачівський міськрайонний суд визнав винною лікарку-інфекціоністку Обласної дитячої лікарні (ОДЛ) м. Мукачевого у скоєнні злочину, що призвів до незворотних наслідків для дитини.

Про це йдеться у вироку суду.

Суд призначив їй реальний термін ув’язнення та зобов’язав виплатити родині 1 мільйон гривень морального відшкодування, проте засуджена за рішенням Феміди не проведе за ґратами жодного дня.

Що відомо про хворобу у дитини

Ця страшна історія розпочалася наприкінці жовтня 2018 року. Малолітній хлопчик, який мав лише одну дозу вакцини від кору через постійні медичні протипоказання (підвищення температури перед щепленнями), захворів, поки його батьки перебували на заробітках за кордоном. Хлопчика вдома доглядали літня бабуся та старша сестра — студентка медичного факультету. Родина звернулася до свого знайомого приватного педіатра, який спочатку діагностував ангіну, а згодом — кір, проте наполягав на домашньому лікуванні та запевняв, що госпіталізація не потрібна.

Коли під ранок 27 жовтня 2018 року дитині стало критично зле (почалося безперервне блювання, задишка, тіло вкрилося синюшними плямами), рідні самостійно привезли його до приймального відділення Мукачівської ОДЛ. О 07:35 ранку лікарка приймального відділення оглянула дитину, визначила діагноз «кір, період висипання» та оцінила стан як «середньої важкості», хоча, як згодом доведуть експерти, стан хлопчика вже тоді був важким і він негайно потребував реанімації. Його госпіталізували до інфекційного відділення.

О 09:00 ранку пацієнта оглянула лікарка-інфекціоністка. Попри те, що дитина перебувала у важкому стані з явними ознаками інфекційно-токсичного шоку, вираженою інтоксикацією та наднирковою недостатністю, лікарка не вжила жодних екстрених заходів. Замість негайного переведення хлопчика до відділення анестезіології та інтенсивної терапії (ВАІТ) або старту невідкладної інтенсивної терапії на місці згідно із затвердженими протоколами МОЗ №437, дитину залишили в інфекційному боксі ще на дві фатальні години. Хлопчика перевели до реанімації лише об 11:00, коли дорогоцінний час для порятунку було безповоротно втрачено. О 16:30 того самого дня медики констатували біологічну смерть дитини.

Що виявила судово-медична експертиза

Під час судових засідань було досліджено результати кількох комплексних та додаткових комісійних судово-медичних експертиз Головного бюро СМЕ МОЗ України, остання з яких була підготовлена 9 лютого 2026 року. Фахівці дійшли однозначного висновку: смерть дитини настала від кору з розвитком септичного шоку та поліорганної недостатності, і її можна було уникнути за умови адекватної допомоги.

Експерти задокументували колосальний букет дефектів та порушень, яких припустилася підсудна лікарка:

• Тотальний брак документації: під час перебування дитини в інфекційному відділенні взагалі не велись щоденникові записи з відображенням вітальних функцій (не вимірювався артеріальний тиск, частота пульсу, дихання, сатурація, діурез);
• Бюрократичний хаос: на пацієнта навіть не спромоглися завести обов’язковий «Листок лікарських призначень», що унеможливило точну фіксацію часу та дозування введених препаратів;
• Неадекватне та шкідливе лікування: лікарка самовільно змінила правильну тактику, призначену у приймальному відділенні. Замість необхідної екстреної інфузії сольовими кристалоїдами (в обсязі 20 мл/кг) дитині безпідставно ввели колоїдний розчин «Реополіглюкін». Введення цього препарату за наявності ознак зневоднення, порушення функції нирок та наявного геморагічного синдрому (внутрішніх крововиливів) було категорично протипоказане та недоцільне, оскільки могло лише збільшити об’єм крововиливів у внутрішні органи та мозок.

За висновками експертів, провина лікарів є комплексною: кожен із медиків на етапах приймального, інфекційного та реанімаційного відділень вніс свою частку недоліків. Проте саме перебування у важкому стані без належної допомоги в інфекційному боксі остаточно позбавило дитину шансів на життя.

Позиція захисту

Обвинувачена лікарка-інфекціоністка у суді свою провину категорично не визнала. Вона наполягала, що у той трагічний день, 27 жовтня 2018 року (це була субота), вона офіційно мала вихідний день і прийшла до відділення виключно з власної волі, аби перевірити інших своїх планових пацієнтів. За її словами, завідувачка усно не призначала її лікарем померлого хлопчика.

Вона стверджувала, що оглянула дитину суто на слізне прохання бабусі, зафіксувала початок токсичного шоку та намагалася викликати реаніматолога і завідувачку, але ті не брали слухавку. Лікарка запевняла суд, що особисто призначила дитині лише «Преднізолон» для стабілізації, а крапельницю «Реополіглюкіну» нібито усно наказала ставити інша, значно старша та досвідченіша лікарка відділення (яка на момент судового розгляду вже померла), а перевідний епікриз вона написала і підписала просто за її вказівкою. Обвинувачена зазначала, що діяла виключно з моральних міркувань та згідно з клятвою Гіппократа.

Проте суд оцінив ці заяви критично, як намагання уникнути відповідальності. Юридичний аналіз статті 34 «Основ законодавства України про охорону здоров`я» чітко вказує: від моменту, коли лікар профільної спеціалізації фактично оглянув пацієнта в стаціонарі, зробив призначення та особисто підписав офіційний медичний документ (перевідний епікриз у медичній карті №9803), цей медик автоматично набуває юридичного статусу персонального лікаря і несе повну відповідальність за пацієнта. Виконання нібито усних вказівок третіх осіб за законом не звільняє лікаря від відповідальності.

Вирок суду

Оцінивши всі зібрані докази у їхній сукупності, Мукачівський міськрайонний суд визнав лікарку винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України (неналежне виконання професійних обов’язків медичним працівником, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітнього).

Суд засудив лікарку до 3 років позбавлення волі. Крім того, суд частково задовольнив цивільний позов батька дитини: з обвинуваченої стягнули 67 551 гривню матеріальної шкоди (витрати на поховання та пам’ятник) та 1 000 000 (один мільйон) гривень як компенсацію за моральні та душевні страждання родини через втрату сина. У призначенні додаткового покарання у вигляді заборони на медичну практику суд відмовив, зазначивши, що це позбавило б молодого спеціаліста можливості працювати та виплачувати кошти потерпілим.

Проте, на підставі ч. 5 ст. 74 та п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, суд ухвалив рішення повністю звільнити лікарку від відбування призначеного основного покарання у вигляді 3 років тюрми.

Причина такого рішення суто процесуальна — закінчення строків давності притягнення до відповідальності. Згідно із законом, для нетяжких злочинів цей строк становить рівно 5 років. Оскільки злочин відбувся у жовтні 2018 року, а фінальний вирок було оголошено лише 27 травня 2026 року (через тривалі судово-медичні експертизи та затягування слідства), 5-річний термін давності давно і безповоротно минув, що змусило суд звільнити засуджену від реального ув’язнення. Вирок суду ще може бути оскаржений сторонами в апеляційному порядку протягом 30 днів.