ШОКУЮЧА ПРАВДА ПРО БЛАГОДАТНИЙ ВОГОНЬ У ЄРУСАЛИМІ
Вченим вдалося потрапити до Гробу Господнього та провести дослідження, результат яких шокував віруючих.
Незалежно від того, чи вважає собі людина віруючою чи ні, вона хоча б раз у житті цікавилася реальними доказами існування вищих сил, про які розповідає шкірна релігія.
У православ’ї одним із свідчень чудес, зазначених у Біблії, є Благодатний вогонь, що сходить на Гроб Господню напередодні Пасхи. У Велику суботу подивитись на нього може кожен охочий – достатньо прийти на майдан перед храмом Воскресіння. Але чим довше існує ця традиція, тим більше гіпотез вибудовують журналісти та вчені. Всі вони опитують божественне походження вогню – але чи можна довіряти хоча б одній з них?
Історія Благодатного вогню
Сходження вогню можна побачити лише раз на рік та в єдиному місці на планеті – Єрусалимському храмі Воскресіння. До його величезного комплексу входять: Голгофа, пещера з Хрестом Господнім, сад, де Христос був помічений після воскресіння. Він був побудований у IV столітті імператором Костянтином і Благодатний вогонь побачили там під час першого служіння на Пасху. Навколо місця, де це сталося, збудували каплицю з гробом Господнім – її називають Кувуклією.
О десятій годині ранку Великої суботи щорічно біля храму гасять усі свічки, лампади та інші джерела світла. Вищі церковні сани особисто слідкуватимуть за цим: останньою перевіркою проходитиме Кувуклія, після чого її запечатують великою восковою печаткою. З цього моменту охорона святих місць лягає на плечі співробітників ізраїльської поліції (за давніх-давен з їх обов’язками справлялися янычари Османської імперії). Вони ж ставлять додатковий друк поверх друку Патріарха. Чим не є доказом нерукотворного походження Благодатного вогню?
Кувуклія
Про дванадцяту годину дня з двору Єрусалимської Патріархії до Гробу Господнього починає тягтися хресна хода. Його очолює патріарх: тричі обійшовши Кувуклію, він зупиняється перед її дверима.
«Патріарх одягається в білий одяг. З ним одночасно надягають на себе білі ж шати 12 архімандритів та чотири диякони. З вівтаря потім виходять попарно клірики у білих стихарах з 12-ма хоругвами із зображенням пристрастей Христових та Його славного воскресіння, за ними клірики з рипідами та життєдайним хрестом, далі 12 священиків попарно, потім чотири диякони теж попарно, причому два останніх тримають у руках у срібній підставці пуки свічок для зручної передачі святого вогню в народ, і, нарешті, патріарх із жезлом у правій руці. За благословенням патріарха, співочі і все духовенство під час співу: «Воскресіння Твоє, Христе Спасе, ангели співають на небесі, і нас на землі сподоби чистим серцем Тобі славити» ідуть із храму Воскресіння до кувуклії і тричі її обходять. Після третього обходження патріарх, духовенство та співачі зупиняються з хоругвеносцями та хрестоносцем проти святої живоносної труни та співають вечірній гімн: «Світло тихий», що нагадує про те, що ця літання колись входила до складу чину вечірнього богослужіння.»
Патріарх і Труна Господня
На подвір’ї храму за Патріархом стежать тисячі очей паломників-туристів з усього світу – з Росії, України, Греції, Англії, Німеччини. Поліцейські обшукують Патріарха, після чого він входить до Кувуклії. Біля вхідних дверей залишається вірменський архімандрит для того, щоб підносити молитви Христові про прощення гріхів людського роду.
«Патріарх, ставши перед дверима святої труни, за допомогою дияконів знімає з себе митру, саккос, омофор і палицю і залишається лише у підрізниці, епітрахілі, поясі та поручах. Драгоман потім знімає печатки та шнури з дверей святої труни і впускає всередину його патріарха, що має в руках згадані пуки свічок. За ним відразу йде всередину кувуклії один вірменський архієрей, одягнений у священний одяг і також має в руках пуки свічок для якнайшвидшої передачі святого вогню народу через південний отвір кувуклії в боці Ангела.
Коли Патріарх залишається наодинці, за зачиненими дверима, починається справжнє таїнство чаклунства. На колінах Святіший молить Господа про послання Благодатного вогню. Його молитви не чути людям, які знаходяться за дверима каплиці – але вони можуть спостерігати їхній результат! На стінах, колонах та іконах храму з’являються блакитні та червоні спалахи-спалахи, що нагадують відблиски під час феєрверку. Одночасно з цим на мармуровій плиті Гробу з’являються сині вогники. Одного з них священнослужитель торкається ватяною кулькою – і вогонь перекидається на неї. Патріарх запалює за допомогою ватки лампаду і передає її вірменському архієрею.
«І ті люди всі в церкві та поза церквою нічого іншого не кажуть, тільки: «Господи, помилуй!» волають неослабно і кричать голосно, так що гуде і гримить все те місце від крику тих людей. І тут струмками проливаються сльози у вірних людей. Навіть із кам’яним серцем людина може тоді розплакатися. Кожен з паломників, тримаючи у своїй руці зв’язку з 33 свічок, за кількістю років життя нашого Спасителя … поспішає у духовному веселощі запалити їх від першоджерелового світла, через навмисне призначених для цього кліриків з православного та вірменського духовенства, що стоять біля північного та південного отворів і отворів. першими одержують зі святої труни святий вогонь. З численних лож, з вікон і карнизів стін спускаються на мотузках подібні ж пучки воскових свічок, так як і глядачі, що займають місця вгорі храму, прагнуть негайно долучитися до тієї ж благодаті.»
У перші хвилини після отримання вогню, з ним можна робити будь-що: віруючі вмиваються ним і чіпають його руками без страху обпектися. Через кілька хвилин вогонь з холодного стає теплим і набуває звичайних властивостей. Кілька століть тому один із паломників написав:
«Підпаливши в одному місці 20 свічок і браду свою тими всіма свічками палив, і ні єдиного власа ні скорчило, ні припалило; і погасивши всі свічки і потім запаливши в інших людей, ті свічки затеплив, так само і в третій ті свічки затеплив і я, і то нічим дружині тронуша, єдиного власа не опалило, ні скорчило.
Умови появи священного вогню
Серед православних існує повір’я, що в рік, коли вогонь не спалахне, почнеться апокаліпсис. Втім, ця подія вже відбувалася одного разу – тоді вогонь намагався отримати послідовника іншої конфесії християнства.
«Перший латинський патріарх Арнопьд з Шоке наказав вигнати секти єретиків з меж, що належали їм у Храмі Гробу Господнього, потім він почав катувати православних ченців, домагаючись, де вони зберігають Хрест та інші реліквії. Через кілька місяців Арнольда змінив на престолі Даймберт з Пізи, який пішов ще далі. Він спробував вигнати всіх місцевих християн, навіть православних, з Храму Гробу Господнього і допускати туди лише латинян, взагалі позбавивши інших церковних будівель в Єрусалимі або біля нього. Незабаром спалахнула Божа відплата: вже у 1101 році у Велику суботу не відбулося чуда зішестя Святого вогню в Кувуклії, доки не були запрошені для участі в цьому обряді східні християни. Тоді король Балдуїн I подбав про повернення місцевим християнам їхніх прав.
Вогонь при латинському патріарху та тріщина у колоні
1578 року священнослужителі з Вірменії, які не чули нічого про спроби попередника, спробували їх повторити. Вони досягли дозволу стати першими, хто побачить Благодатний вогонь, заборонивши входити до церкви православного Патріарха. Він разом з іншими священиками змушений був молитися біля воріт напередодні Великодня. Побачити чудо Боже поплічникам Вірменської церкви так і не вдалося. Одна з колон двору, в якому підносили православні молитви, тріснула, і з неї з’явився стовп вогню. Сліди його сходження і сьогодні може спостерігати будь-який турист. Віруючі традиційно залишають у ній записки із найзаповітнішими проханнями до Бога.
Низка містичних подій змусила християн сісти за стіл переговорів і ухвалити рішення про те, що Богові завгодно передавати вогонь до рук православного священика. Ну а той, у свою чергу, виходить до народу і віддає священне полум’я ігуменові та ченцям лаври преподобного Сави Освяченого, Вірменської апостольської та Сирійської церкви. Останніми до храму обов’язково мають потрапити місцеві православні араби. У Велику суботу вони з’являються на площі з піснями та танцями, а потім входять до каплиці. У ній вони вимовляють стародавні молитви арабською мовою, в яких звертаються до Христа і Божої Матері. Ця умова також є обов’язковою для появи вогню.
«Про перше здійснення цього ритуалу немає свідчень. Араби просять Богоматір благати Сина про послання Вогню, до Георгія Побідоносця, особливо шанованого на православному Сході. Вони буквально вигукують, що вони східні, православні, що живуть там, де сходить сонце, що принесли з собою свічки для запалення Вогню. За усними переказами, у роки британського панування над Єрусалимом (1918-1947) англійський губернатор спробував заборонити якось «дикунські» танці. Патріарх Єрусалимський молився дві години, але безрезультатно. Тоді Патріарх наказав своєю волею пустити арабську молодь. Після виконання ними ритуалу Вогонь зійшов»
Чи увінчалися успіхом спроби знайти наукове пояснення Благодатному вогню?
Говорити про те, що скептикам вдалося перемогти віруючих, не можна. Серед безлічі теорій, що мають фізичне, хімічне і навіть інопланетне обґрунтування, на увагу заслуговує лише одна. У 2008 році фізику Андрію Волкову вдалося потрапити до Кувуклії зі спеціальним обладнанням. Там він зміг зробити відповідні виміри, але їх результати виявились не на користь науки!
«За кілька хвилин до винесення Благодатного вогню з Кувуклії прилад, що фіксує спектр електромагнітного випромінювання, засік у храмі дивний довгохвильовий імпульс, який більше не виявлявся. Я не хочу нічого ні спростовувати, ні доводити, але такий науковий результат експерименту. Відбувся електророзряд – чи то вдарила блискавка, чи на мить увімкнулося щось на кшталт п’єзозапальнички».
Фізик про благодатний вогонь
Сам фізик не ставив за мету свого дослідження викриття святині. Його зацікавив сам процес сходження вогню: поява сполохів на стінах та на кришці Гробу Господнього.
«Отже, можливо, появі Вогню передує електричний розряд, і ми, вимірюючи електромагнітний спектр у храмі, намагалися його зловити.»
Так коментує те, що сталося, Андрію. Виходить, розгадати таємницю сакрального Благодатного вогню не під силу сучасній техніці.
PS Діліться статтею у коментарях.