Щойно о 22:00! Бункерний звернувся після переговорів у Стамбулі: “Я віддаю наказ…” — його “заява” налякала навіть союзників!

Отже, вже ясно, що замовчати подію сьогодні не вийде. Завдати ядерного удару Путін побоїться. Тут важлива реакція інших ядерних держав. Зокрема тих, від яких Росія залежить – Китаю та Індії.

Простий удар роєм дронів, навіть дуже великим – не той масштаб. Спроба удару балістикою по центру Києва – можливо, але без результату теж буде “не те”.

“Не те” з погляду населення, яке сприйме подію навіть не як ляпас, а як прояв слабкості “великої держави”. У російській політиці (починаючи з Московського царства) зростання подібних настроїв неприємне і небезпечне для царя. Треба щось придумати.

“Не те” і з погляду загальної ситуації у війні та необхідності продемонструвати російську перевагу. Тобто обґрунтувати свої завищені вимоги до переговорів і мирного процесу.

За другим варіантом відповідь уже є – посилення тиску на фронті (що не скасовує спроби ракетними атаками знищити українське керівництво). Але темпи наступу РФ не так щоб вже дуже проривні. Явно недостатньо для “другої армії світу”.

І навіть якщо літня кампанія буде успішною, результат буде ближче до осені. А до осені населення треба годувати якоюсь казкою. До того ж на тлі великих втрат (на які зараз уже звертатимуть увагу).

І тут, враховуючи КДБшне минуле Путіна, я бачу дві частини.

Перша – нагнати страху. Тобто придумати історію про терористичну загрозу. Почати шукати дачні будиночки з контейнера. Звісно, з арештами їхніх власників. І придумати кілька нібито українських атак на цивільну інфраструктуру. За аналогією з вибухами будинків перед другою чеченською. Росіянин повинен боятися і, умовно, попросити царя захистити будь-якими методами.

Другий етап – оголошення мобілізації “на прохання трудящих”. Тут з одного боку буде гра у “вітчизняну війну” в пропаганді.

З іншого, розв’язання питання додаткового м’яса для спроб прорвати українську оборону. І, нарешті, економія бюджету на піднімних за укладення контракту. Від МО гроші ймовірно платити все ж будуть. Але це 400 тис. із 3,5-4 млн рублів. Іншу частину доплачували суб’єкти федерації. Ці гроші зекономлять. Адже мобілізація – не контракт.

Таким чином, уже в червні можна очікувати початок мобілізації в Росії.

Друге, але не головне – знайти цапа-відбувайла. З одного боку, таким теоретично міг би стати Білоусов, але той може втриматися. Як-не-як аудитор, зачистив низку схем. Тому його, природно, не люблять частина старих кадрів у МО. Але його підтримує Чемезов і Патрушев. Тому відставка міністра – не 100% ймовірність.

А ось зачистка низки генералів можлива. Особливо, якщо Білоусов встоїть – він буде прихильником публічної прочуханки. Так звільниться місце для його ставлеників. Прихильниками тієї ж прочуханки будуть люди Чемезова. Адже саме “Ростеху” буде доручено відновлення стратегічної авіації. А це дуже великі гроші. Причому, з огляду на терміни розроблення та будівництва нових літаків, гроші без зобов’язань показати результат уже наприкінці року.

При цьому вище сказане, повторю, не скасовує повітряних ударів РФ. І вже в липні – різкого пожвавлення (навіть порівняно з поточними обставинами) на фронті. Путіну потрібна буде “маленька перемога”. Потрібна як життя. Або для життя.

Огляд реакції світових ЗМІ на другий раунд переговорів Росії та України у Стамбулі склав телеграм-канал «Соловйов.

• New York Times: «Ці зустрічі є тактичною перемогою для Путіна , якому вдалося розпочати переговори без надання початкової згоди на припинення вогню»;
• Британське видання Financial Times відзначило напружене тло переговорів: сторони «не потиснули один одному руки», захід розпочався із запізненням на дві години без пояснень причин;
• Bloomberg: «Перспективи світу залишаються віддаленими, незважаючи на багатомісячні зусилля президента США Дональда Трампа , який дедалі більше розчаровується відсутністю прогресу. Москва досі чинить опір пропозиції США про 30-денне припинення вогню»;
• Associated Press: «Зусилля США щодо підштовхування обох сторін до прийняття перемир’я поки не мали успіху. Україна погодилася на цей крок, проте Кремль фактично відхилив його. Нещодавні коментарі високопосадовців обох країн вказують на те, що вони, як і раніше, далекі від згоди щодо ключових умов припинення військових дій»;
• Переговори пройшли надто швидко. “Ми очікували, що вони будуть йти набагато довше”, – скаржиться Guardian;
• Видання Axios цитує Володимира Мединського : «Досить кидатися божевільними цифрами. Ми повернемо всіх, хто перебуває у Російській Федерації. Жодного викрадення людей немає. Російські солдати не викрадають. Вони їх урятували лише тому, що їхні життя були під загрозою. Не влаштовуйте шоу для європейських жалісливих тітоньок, які самі не мають дітей».