По Україні підняли ЧОРН0-БІЛІ прапори

Біло-чорний стяг підняли сьогодні над головпоштамтом у Києві. Прапор Надії, який нагадуватиме про зниклих безвісти та полонених українців — символ, запроваджений ще у травні. Він уже майорить на вокзалах та адміністраціях більшості великих українських міст. На Майдані його презентували після хвилини мовчання.

Про це йдеться у матеріалі кореспондентки ТСН Неллі Ковальської.

Прапори Надії вже піднято над вокзалами та адміністраціями більшості українських міст. Сьогодні біло-чорний прапор замайорів і над столичним Майданом Незалежності.

Очільник “Укрпошти” Ігор Смілянський каже — під час хвилини мовчання думав не лише про тих, хто віддав за Україну життя, а й про живих, але позбавлених волі. Понад десяток працівників “Укрпошти” — зниклі безвісти або полонені.

Автор ідеї символу, який нагадуватиме про зниклих і полонених, Сергій Волинський каже — не очікував, що прапор надії аж так піде в народ. Каже, нині вже важко навіть порахувати всі міста, де піднято біло-чорні прапори.

Цього тижня до ініціативи доєднався “1+1”. Прапор Надії над офісом телеканалу підняли просто у прямому ефірі.

Для журналістів це й особиста історія: ми чекаємо з полону на нашого колегу, журналіста “Уніан” Дмитра Хилюка, якого четвертий рік росіяни незаконно утримують у в’язниці.

Кольори цього прапору мають свою символіку: чорний символізує ті страждання, які проходять люди в полоні, він символізує закатованих, що ми пам’ятаємо кожного, хто поклав своє життя, і білий — символ надії, символ того, що кожен повернеться, ми знайдемо тих, хто зник безвісти, полонені будуть вдома.“Ця ініціатива була викладена в петиції, і вона одразу знайшла відгук у серцях побратимів, посестер, родин полонених і зниклих безвісти, а також українського суспільства. Люди підтримали ідею не просто словами, а діями. Це не просто цифри – це крик сердець, це довіра і спільна надія. Це свідчення того, що ми більше не хочемо мовчати. Ми хочемо діяти”, – прокоментував воїн.

Сама ідея створити символ, який об”єднує усіх, хто пов’язаний із проблемою неволі, з”явилася під час перебування Сергія Волинського у США, де військовий займався адвокацією теми військовополонених. За його словами, чорний – це символ неволі, а білий – світла.

“Чорний – це колір підвалів, камер, катівень, де щодня стирається гідність, де страх, приниження, біль і смерть живуть поруч. Це колір того мороку, в якому перебувають наші люди. Білий – це віра, яка залишається попри все. Це світанок після безсонної ночі. Це чиста надія на життя після темряви, на повернення, на нову історію без болю. Ці два кольори – дві крайності. Але саме між ними – шлях боротьби, який ми повинні пройти разом”, – додав Волинський.

Чорно-білий стяг уже вивісили в Запоріжжі. “Волина” переконаний, що такі прапори мають з”явитися на будівлях державних установ, у центрах міст, у школах, лікарнях, університетах, громадах.

“Головна мета проєкту “Прапор Надії” – щоб жодне ім”я не зникло у тиші. Це більше, ніж тканина з кольорами. Це символ незламності і боротьби. Це знак пам”яті про кожного, хто досі чекає на волю. Це голос мільйонів, що говорить від імені тих, кого намагаються змусити мовчати. Якщо ми як нація не матимемо спільного символу підтримки полонених, то ризикуємо втратити голос, який так потрібен тим, хто досі там, у неволі”, – зазначив боєць.