Петро одружився з Оленою. Спочатку все було добре, а потім народився синочок Сашко, і почалося…

Такої зради батьків Петро ніяк не очікував.

Сім’я у них була звичайна, дружня, Петра любили батьки, він любив батьків.

Батько Микола Іванович працював на заводі, а ще батьки мали у власності невеликий магазин.

За ним стежила мати Марія Василівна. Не те, щоб сім’я була багата, але жили в достатку.

Петро виріс, здобув професію, працював, одружився з Оленою. І тут йому пощастило – його молода дружина мала квартиру!

Життя не особливо змінилося, тільки тепер не мамині борщі, а Олени.

Вони так само гуляли по клубах на вихідних, так само могли поїхати в інше місто на свята. Батьки підкидали грошенят…

А потім народився син Сашко. Ось із цього й почалися зміни в житті Петра.

Усі клопочуться над малюком. Ні, спочатку і Петро був щасливий, що народилася дитина. Це ж яке диво!

Навіть був готовий новоспечений татусь відмовитися від розваг.

Зрозуміло ж, ось підросте синок, і все повернеться на своє місце.

Але Сашко ріс, а проблеми додавалися… То заслаб малюк, то виріс з одягу, треба новий купувати, то іграшки.

Ось навіщо дитині у шість років стільки іграшок?! Він їх псує, дружина викидає і біжить купувати нові іграшки. Навіщо?! Зіпсував, нехай такими і грається. Щоб не знав.

Життя стало нудним. Одне тільки є – заробляння грошей. Жодних розваг у клубах, з друзями вже сто років не збиралися, жодних поїздок у інші міста.

Грошей завжди бракувало. Хотілося б оновити телефон, і модні кросівки купити. Почалися сварки.

– Сім’я тягне вниз, одні обов’язки, жодної радості! Набридло! – галасував Петро.

– Не подобається, йди, – сказала Олена. – Попутного тобі вітру!

І вона подала на розлучення…

Батьки до цього часу продали квартиру й магазин, переїхали жити у село.

Купили будинок з городом. Батько їздив на роботу у місто, а мати купила курочок, садила овочі.

Довелося Петру переїжджати до них…

Ось тут і почалося найцікавіше! Справжній абсурд!

Батьки раптом заявили, що Петро вже дорослий і має жити своїм життям!

Запропонували помиритися із дружиною.

– Та не дуже й хотілося жити в цьому вашому недолугому селі! – відповів Петро і, образившись, поїхав у місто.

Довелося йому винайняти квартиру…

Мріяв Петро, що зараз заживе у своє задоволення, але на диво життя Петра стало ще гіршим.

Доводилося платити за оренду житла, аліменти, на подорожі кудись грошей немає.

Друзям виявилося не до Петра – у них, бачте, сім’ї!

Батьки тепер живуть на одну зарплату, допомагають тільки продуктами.

Останньою краплею став один вчинок батьків – вони повністю зібрали онука до школи!

– Тобто, гроші у них є, і вони їх витрачають на онука! – думав Петро. – Навіщо?! Я плачу аліменти, колишня дружина працює! А ще й батьки вирішили допомогти їй!

Тобто власну дитину їм не шкода, а колишній невістці допомагають?!

І що з цими батьками не таке?

Петро образився на всіх і вся, і припинив будь-яке спілкування з родичами…

…Тепер живе і кожну копійку рахує, і все шукає собі вигідну пару, але чомусь бажаючих зовсім нема…