Недавно хoвалu 4-х молодuх людей. Пpо цю тpаrедію пuсалu всі газетu. Був недільнuй день, в одній сім’ї батько каже: “Сuнку…”

БОГ В БАГАЖНИКУ.

« Ховали 4-х молодих людей. Про цю трагедію писали всі газети. Був недільний день, 10-ї години ранку, в одній сім’ї батько каже: «Синку, пішли до церкви», а син відповідає «Батя перестань, набрид своїми розмовами про свого Бога».

Він вийшов на вулицю, де його чекав один з друзів. Сів за кермо.

Підійшов батько і сказав: «Синку, почекай хвилинку, я хочу помолитися, щоб Бог був разом з вами». На задньому сидінні машини цього хлопця сиділи дві дівчини по 17 років. Тут син батькові каже: «Ти ж бачиш, батя, у нас всі місця в машині зайняті, для твого Бога місце тільки в багажнику». Вся ця компанія весело засміялася, і вони рвонули на озеро.

Я – колишній слідчий, але такої аварії, яка там сталася, я в голові не можу вмістити. Можу тільки сказати, що Бог осміяний бути не може.

І ось вони несуться.

Раптом на найближчому перехресті, нізвідки не візьмись, перпендикулярно їде величезна вантажівка, якій зелене світло світлофора, а вони хотіли проскочити на червоний. Коли в них врізалася вантажівка, багажник, в який вони «посадили» Бога, обрізало немов автогеном, і він відлетів убік без єдиної подряпини, а всіх цих четверо на смерть рознесло. Ховали в закритих трунах.

Ось так і в нашому житті – Бога садимо в багажник, а самі летимо кудись за чимось. Богу місце не в багажнику, а в наших серцях.

Людино, якщо ти прочитала це, будь ласка, пошир дану інформацію.

Без Бога – ні до порога!»

Андрій Русланович Тимур