– Нащо взагалі це свято? Нісенітниця якась! Мій син нікого не вітатиме! – Коли Максим розповів про те, що готують на 8 березня, я не повірила
Сьогодні син прийшов додому і попросив в мене 200 гривень. Я не зрозуміла, нащо йому такі гроші, він всього в 5 класі навчається і я щодня даю йому з собою бутерброд.
– Що ти хочеш купити? Скажи мені – й разом в магазин підемо!
– Ні, я мушу купити подарунок Златі.
– Якій ще Златі? Нащо?
– Вчителька сказала, що треба. Завтра свято.

Я спершу не зрозуміла, геть забула. Тоді залізла в батьківський чат розпитати. І тут виявилось, що діти в школі готують свято 8 березня. Та вітають не лише вчительку, а й усіх дівчаток. Мама з батьківського комітету мені пояснила.
– Спочатку ми планували купити усім дівчаткам однакові подарунки з класної каси. Та грошей нам забракло. Тож вирішили розділити дівчаток, аби їх хлопчики вітали і все!
– Нащо це взагалі? Що за примус? Це свято – пережиток радянщини!
– Не розумію, чому ви так визвірились! Що тут поганого. Треба привчати хлопчиків поважати й цінувати дівчат!
– А чого не навпаки? Щось не пам’ятаю, щоб мого сина вітали.
– Нічого надалі будемо на день Захисника. Зробимо таку традицію!
– Гроші вам нема на що витрачати? Я не можу виділяти на такі дурниці!
– Але ж ви розумієте, як почуватиметься дівчинка, котрій мав дарувати ваш син?
– То нехай власноруч зробить щось!
Далі сперечатися я бажання не мала. От чесно, я сьогодні ледь гроші на продукти наскребла, і 200 гривень точно не маю. Тож нічого малому не дала. Він засмутився і до кінця вечора говорити зі мною не хотів. А наступного дня прийшов додому засмучений.
– Усі хлопця так гарно вітали дівчат. А я Златі вручив малюнок і шоколадку, найдешевшу, яку купив за 30 гривень. Усі кишені вивернув заради цього. Знаєш, як інші хлопці реготали?
Я в розпачі. І вважаю, що в усьому винні батьки, які вирішили відзначати 8 березня. Як ви гадаєте, потрібні такі святкування у школі? І взагалі це свято?