Вона нічого не сказала, просто спостерігала за сином і його реакцією на предмет.
Він мав надзвичайно дивний вигляд, згорблений і холодний, здавався майже живим.
Він стояв, наче чекаючи, поки відчинять двері.
Мій батько завжди тримав цю шухляду замкненою у своєму старому кабінеті. Ніхто ніколи не наважувався її відкрити, навіть його дружина. Однак цього разу вона дозволила своїй цікавості взяти верх над страхом зіткнутися з чоловіком.
Напередодні вона обшукала офіс. У його кабінеті не було ні документів, ні грошей, тільки цей таємничий предмет. Особливий стрес для матері викликала відсутність документів.
Його зріст був приблизно тридцять сантиметрів. Він був абсолютно гладкий, з вигравіруваними на ньому дрібними візерунками. У нього також були членисті стебла, дуже тонкі, схожі на вусики. Однак жодних вказівок на корисність чи призначення цього об’єкта немає.
Нарешті ініціативу перехопив син. Для нього цей вибір був зовсім не тривіальним; у той момент, коли він схопив предмет, він поринув у спогади, більш містичні, ніж таємничі.
Одразу в голові спала якась картина. Він бачив, як його батько тримав предмет у руках. Він згадав той час, коли був ще дитиною і жив у них в гаражі. Прийшовши до тями, він вирішив продовжити розслідування справи.
Колишній колега його батька, професор фізики на пенсії, тривалий час спостерігав за об’єктом. Потім стало дуже загадково. «Я нічого не можу вам сказати. І ви повинні це поховати». Не знадобилося більше, щоб ще більше розпалити цікавість юнака.
Коли його колишній колега попросив більше інформації, він знову ухилився від запитання. Він без вагань відповів: «Тому що його не повинно існувати». Відповідь, яка одразу припинила розмову.
Придивившись у збільшувальне скло, юнак побачив серію вигравіруваних чисел. Це були координати GPS, що вели до далекого лісу. Там була покинута хата, схована за деревами.
Там були заховані письмовий стіл і коробка, наповнена подібними предметами. Поруч лежав записник, написаний почерком його батька, в якому не було жодного слова про призначення цього абсолютно містичного предмета. Потім молодий чоловік почув голос, який шепотів йому: «Те, що ти знайшов, не твоє. Але тепер воно твоє».
Цього ранку все здавалося надто тихим. У хату тихо падало світло, з кухні пахло кавою. Мама тихо увійшла і поклала на стіл металевий предмет.
Пepeвaжнa більшіcть звільнeниx зaxиcників пσтpaпилa y пσлσн y пepші міcяці вeликσї війни Oдин з yкpaїнcькиx…
Град поламав людям городину Тернопільщиною пронеслася потужна злива зі шквальним вітром. Про це повідомляє «Главком». На…
Kияни нe cпaли в ніч пpσти 10 чepвня — pσcія нaкpилa cтσлицю мacσвaнσю aтaкσю. Пσ…
У ніч нa 10 чepвня кpaїнa-aгpecσp Pσcія зaвдaлa yдapy пσ Oдecі. Oкyпaнти викσpиcтσвyвaли yдapні бeзпілσтники. Є…
Одразу 5 куль в ГРУДИ! Обміняний полонений вистрілив в ГЕНЕРАЛА Прямо під час нагородження. ТАМ…
Близько 300 БПЛА може атакувати вночі Україну: зараз вже 60 штук атакують українські міста, постійно…