“Лізо, ти не впоралась з роллю дружини, можеш хіба претендувати на роль прислуги”,

Десять років тому я поїхала в Польщу шукати кращої долі. Мій чоловік після розлучення залишив мене ні з чим.

Я познайомилась із Юрою, коли була студенткою. Тоді я не мала ні гроша в кишені, але чоловік сказав, що це неважливо. Бо у нього є почуття до мене. Він був на дев’ять років за мене старший, у нього був свій бізнес і квартира, до якої він мене привів. 

Однак, казочка швидко закінчилася. Після весілля коханий дуже змінився, почав сваритися та скандалити через будь-яку дрібницю вдома:

– Чого посуд ще не встигла помити?

– Бо я лиш з роботи прийшла.

– І що? Ти жінка і повинна слідкувати за чистотою! 

Готувала я погано, прасувала одяг погано, навіть мила вікна погано. Чоловік не соромився навіть при родичах на друзях на мене жалітися. А потім взагалі почав підіймати руку.

Одного дня він просто привів у наш дім іншу жінку, а мені сказав збирати речі:

– Лізо, я кохаю її і вона чекає від мене дитину. Оскільки ти не впоралась з роллю дружини, домогосподарки, матері моїх дітей і моєї коханої, то можеш хіба що претендувати на роль прислуги у моєму домі. Вона тобі дуже підійде. Згідна?

Звісно, я не стала цього терпіти. Мій чоловік потурбувався про те, щоб після розлучення я опинилась на вулиці без копійки. Бувши в шлюбі, я не вважала за потрібне заощадити якісь гроші, бо не думала, що це мені знадобиться. 

Але вихід тоді таки знайшовся. Як на диво, моя свекруха проявила турботу і запропонувала мені пожити в неї. 

– Я вже на пенсії, вдома нудно. А ти, як не як, моя невістка. Може, бодай так я спокутую гріх сина за ту зраду. Але ти на нього зла не тримай. Бог все бачить…

Ольга Вікторівна ніколи не любила мене, бо була переконана, що я не достойна її сина. Але, видно, щось змінилось у її поглядах. 

Невдовзі вона запропонувала поїхати до Польщі на заробітки, там працювала якась її знайома та шукала працівників. І я погодилась. За кордоном я знову знайшла кохання і вийшла заміж за поляка. Незабаром я дізналась, що вагітна і ця новина нас з Адамом сильно ощасливила. 

Адам повністю забезпечує і мене, і дитину, я займаюсь лише хатніми справами. Проте гіркий досвід дечому навчив мене. Я наполягла на тому, щоб ми підписали офіційні документи, які гарантують, що я не залишуся ні з чим удруге. 

А свекрусі на ювілей я подарувала кругленьку суму, бо вона не кинула мене у скруті, а круто змінила моє життя на краще! Висилаю щомісяця гостинці, 100-200 злотих та телефоную у Скайп чи Вайбер. 

Навіть після розлучення не варто списувати колишніх родичів, повірте!