Ну от що з такими людьми нам тепер pобити?

Сьогодні тала свідком того, як жінки в Харкові пiд час обстрiлів всерівно ввaжають, що “путiн хаpоший…”. ну от що з такими pобити?

Mayya Tulchinska

Чую історії про людей, яким навіть ракети не прочистили мізки. Люди сидять в Харкові під обстрілами і вважають, що “путін хороший, це Америка з ним воює руками українців”.

Люди вирвалися з Маріуполя, а тепер туди повертаються, бо “там вже все спокійно і можна жити”. Люди, яким “хай буде росія, хай Україна – аби не стріляли”. От що з такими робити?

Можна обурюватися, можна їх зневажати, можна навіть їх ненавидіти. І намагатися ніде з ними не перетинатися і не мати нічого спільного. Цілком зрозуміла і очікувана реакція, для неї є всі підстави.

Тільки від цього вони

а) не змінять свою думку і

б) нікуди не подінуться.

І не мати з ними нічого спільного не вийде, бо, щонайменше, у нас з ними спільна країна. Вони такі самі громадяни, як ми з вами, і мають таке саме право голосу. Їхній бюлетень важить так само як ваш. І після Перемоги вони знов підуть до виборчих дільниць. І знов вам наголосують…

Ці люди фізично ніби живуть з нами в одній країні, але ментально – в іншій. І станом на ранок 24 лютого у них в голові була абсолютно інша картина світу, ніж у вас. Уявіть собі, що 24 лютого вам повідомили, що, по-перше, у нас повномасштабна війна, а по-друге, вона сталася тому, що Земля пласка. Тобто як це, пласка? – сказали б ви. Ні, чекайте, я в школі вчився, я глобус бачив…

Так вони теж вважають, що бачили глобус! І вони в своєму глобусі впевнені так само, як ви у тому, що Земля кругла. На їхньому глобусі Україна “восімь лєт бамбіла Дамбас”. А росія на їхньому глобусі захищала поневолених донбасян від київської хунти. У що вони мали повірити, коли ракети полетіли вже на них? Що в цьому винна росія? Що вона і на Донбасі була в усьому винна? Це ж вони мають весь свій глобус перевернути догори дригом! Шансів на це приблизно стільки же, як на те, що ви повірите у пласку Землю.

Люди дуже, дуже, дуже-дуже важко змінюють свою усталену картину світу. Це тривалий, складний і болісний процес. Україна програвала інформаційну війну навіть не 8, а усі 30 років Незалежності. Спотворена картина світу в деяких головах утрамбувалася так, що екскаватором не розгребеш. І вона не виправиться за мить від того, що ці голови були під обстрілами. І від нашої зневаги та прокльонів не виправиться теж.

В кінці треба було б написати, а що насправді треба робити, щоб це виправити. Але я не напишу, бо не знаю. Потрібна системна, тривала, фахова робота. Ми її ще навіть не починали.