Килими, приниження і мордобій: Як проходили “традиційні” весілля в СРСР (фото)

Радянські весілля були як дві краплі води схожі одне на одне, а молодята і їхні родичі терпіли під час організації урочистості безліч дрібних принижень. Таку думку висловив білоруський блогер Максим Мірович. Цікавими подробицями про те, навіщо люди одружувалися і як святкували цю подію за Союзу, він поділився на Live Journal, передають Патріоти України.

“Весілля часів СРСР багато хто згадує як добрі й славні радянські традиції, водночас замовчують про той факт, що за їхньою ідентичністю проглядалася все та ж радянська бюрократія з її бездушністю і байдужим ставленням до особистості”, – вважає автор.

Навіщо одружувалися в СРСР?

Мірович зазначає, що шлюб у СРСР був річчю якщо не обов’язковою, то дуже бажаною для отримання тих чи інших життєвих благ. Адже подружжю було набагато простіше обзавестися “безкоштовною” квартирою, у сімейних людей не виникало таких проблем під час працевлаштування або поїздах за кордон, як у самотніх. Окремий плюс у цьому був для чоловіків, які за Союзу платили ще й так званий холостяцький податок.

“Загалом життя в “совку” було влаштована так, що виживати в зареєстрованому шлюбі було набагато простіше, і це багато говорить про реальні цілі укладення більшості таких союзів. Зрозуміло, випадки “великого і чистого кохання” теж бували, але мені чомусь здається, що першого було набагато більше – про що говорить досить високий відсоток розлучень у СРСР”, – поділився думкою блогер.

Радянське весільне приниження

За словами Міровича, у РАЦСі й загалом в організації весілля в СРСР всюди панувало приниження. Так, про намір укласти шлюб потрібно було повідомити за два місяці, а на на реєстрацію – з’явитися особисто. Водночас там парі видавали так зване запрошення, з яким можна було відвідати салон для молодят і купити різні речі для урочистості.

“Неважко помітити, що за красивим словом “запрошення” держава маскувала звичайні талони для дефіциту – адже у вільному продажі цих речей не було”, – підкреслив блогер.

Він також нагадав, що за таким “запрошення”, наприклад, у салоні для молодят можна було купити більш-менш пристойні костюм і взуття, а також постільну білизну “в принизливо обмеженій кількості”. Крім цього, майбутньому подружжю пропонували придбати весільні обручки – “комплект яких (із поганого золота з високим вмістом міді) коштував 120-150 рублів – вище середньої радянської зарплати”.

Ще принизливішим, підкреслив Мірович, був процес придбання спиртного. Зокрема, за часів “сухого закону” на все весілля належало тільки 10 пляшок вина, які можна було придбати за тими ж талонами.

“За звичайного дефіциту в РАГСі давали талон на горілку, який іменувався “довідкою”, де вказувалася адреса магазину й кількість спиртного (найчастіше – ящик горілки). Але пізніше чиновники помітили, що деякі пари після отримання такої довідки” незабаром забирали заяву. Тому талон на горілку було вирішено видавати тільки після реєстрації шлюбу”, – розповів блогер.

Такою ж принизливою, додав він, була і сама реєстрація шлюбу, яка часто відбувалася у вихідні біля якогось місцевого палацу одружень.

“До нього з’їжджалася ціла купа пар із нареченими в однакових кримпленових сукнях. Всі вони шикувалися в чергу, що нагадувало такий собі сюрреалістичний конвеєр. В цілому процес був досить знеособленим і казенним”, – констатував Мірович.

Радянські весільні традиції

За словами блогера, совкові весільні традиції, більшість із яких живуть і сьогодні, почали складатися приблизно до початку 60-х років. Зокрема, тоді стали масово будуватися палаци одружень – обряд реєстрації шлюбу в них замінив церковне вінчання, яке в СРСР не віталося.

Серед “суто совкових” традицій Мірович назвав “викуп нареченої” в під’їзді, замовлення послуг фотографа і дорогих автомобілів для перевезення гостей, прокрутку маршу Мендельсона на виході з РАГСу і “покладення молодятами квітів до пам’ятників солдатам або вождю”. А після реєстрації шлюбу вже були банкет і церемонія вручення подарунків.

“Тут все теж було стандартно – молодь дарувала гроші, по 10 рублів із носа, по 20 рублів із пари. Старші гості намагалися подарувати речі – класичними радянськими весільними подарунками були сервізи, вази, фужери, набори столових приборів у коробках, а також побутові речі, на зразок люстри, пилососа або килима”, – перерахував Мірович, зазначивши, що саме останній вважався дорогим і “багатим” презентом.

Ну і яке ж весілля без бійки? Як би не намагалися довести зворотне фанати СРСР, заперечив блогер, але п’яні бійки на радянських весіллях були явищем досить частим. Починалося все з питання, мовляв, “а ти мене поважаєш?”, після чого за постраждалого вступали друзі та родичі, і бійка могла перерости в масову. Непоодинокими також були й дрібні застільні конфлікти зі з’ясуванням особистих стосунків.

“Укушені совком”

В кінці Мірович ще раз підкреслив, що всі весілля в СРСР були абсолютно однаковими – в міру бездушними і невиправдано дорогими заходами, на яких молодята почувалися в буквальному сенсі “чужими на цьому святі життя”.

“І що найсумніше – сучасні покоління з якоюсь невідомою мені завзятістю продовжують відтворювати ці традиції – без розуміння того, що вони народилися в закритому суспільстві, яке не бачило й знати не хотіло ні про що інше… Мабуть, саме це називають традицією і духовністю…” – підсумував блогер свою розповідь про радянські весілля.