Колuшню вчuтельку з чоловіком розsтрілялu через те, що вонu зупuнялu танкu окуnантiв: подробuці траrедії на Кuївщuні

На Київщині колишня вчителька під час окупації зупинила ворожий танк. Вона переконала військових піти з їхнього селища. Проте невдовзі загарбники розстріляли жінку та її чоловіка.

“Ми зупинили російський танк”

До селища міського типу Ворзель під Києвом окупанти увійшли на початку березня. І вже 3 березня російські танки з’явилися на вулицях неподалік від будинку, де жила колишня вчителька географії, а згодом начальниця відділу однієї зі страхових компаній Наталія Конопелько з чоловіком Валерієм Ткачовим та дочкою Катею.

“Коли почалася війна, мій брат Михайло був у Києві, потім він поїхав до Чернівців. Ми були з батьками втрьох вдома. Коли з’явився танк, мама дуже нервово зреагувала. Вона була дуже емоційною. Вона пішла туди, тато теж, він же не міг її залишити її одну”, – згадує 19-річна Катя.

Наталя підійшла до танка і звернулася до військових, вона казала, щоб вони склали зброю і покинули Україну, їм тут нічого робити.

Рідні кажуть, що у тому танку були білоруси. Вони вислухали Наталю, потім сказали, що вона має рацію. Що їх сюди послали і сказали, що вони мають убивати українців, бо якщо вони цього не зроблять, то українці вб’ють їх. Як не дивно, але військові розвернулися і поїхали.

“Мабуть, маму це дуже вразило. Зв’язок із Ворзелем був дуже поганий, нам завжди вдавалося поговорити буквально кілька хвилин, повідомити, що всі живі та здорові, і все. Я того дня в Чернівцях перебирався на іншу квартиру, було багато зустрічей, я волонтерив, коли зателефонувала мама. Це наша остання з нею розмова. Вона була дуже збуджена, мабуть, діяв адреналін. Вона говорила, що в них все добре. А тато кричав у слухавку, що вони зупинили російський танк. Мама ще йому сказала: “Валеро, не лякай дитину”. Я сказав, що передзвоню, зайнятий”, – згадує події того дня Михайло.

Обличчя жінки було темним від сажі

Незабаром на вулиці поряд із будинком з’явився ще один танк. Наталя та Валерій знову кинулися на вулицю. Колишня вчителька вирішила знову підійти до окупантів, щоби поговорити з ними. Танк стояв за рогом, і вона пішла туди. У ньому були чеченці.

Чоловік Наталії залишився біля воріт будинку, розмовляв із кимось. Катя дуже переживала за маму. Минуло буквально кілька хвилин, коли Валерій вирушив за дружиною. Він звернув за ріг, і пролунала автоматна черга.

“Мені зателефонувала Катя і сказала, що батьки вийшли на вулицю, а тепер вона чула постріли. Я все зрозумів. Пам’ятаю, що я вийшов із волонтерського центру і опустивши голову кудись пішов. Я не розумів, що відбувається, наче опинився в якомусь іншому світі”, – каже Михайло.

Наталя та Валерій так і залишилися лежати на вулиці. 19-річна Катя не знала, що робити. Селище захоплене, були обстріли, виходити на вулицю небезпечно. До того ж брат побоювався, що окупанти могли залишити гранату біля тіл батьків.

Однак пізніше вона таки підійшла до них. Мама лежала біля кафе, що горіло, її обличчя було темне від сажі. Катя змогла витерти його.

У батька влучило одразу 9 куль. А Наталі одна куля влучила у живіт. Чеченці стріляли зблизька, тому жінку відкинуло, вона впала і розбила голову