КОХАНИЙ, У НАС БУДЕ СИН..Коханий,напиши листа мені.Ті слова, які не встиг сказати.Хоч дощем, хоч вітром на вікні, я душею буду їх читати.Син під серцем.Виросте без тата Обіймай мене, хоча у снах. Ми тебе завжди будемо чекати.Ти живим залишишся в думках.Інший світ без тебе,як все було колись

КОХАНИЙ, У НАС БУДЕ СИН..

Коханий,

напиши листа мені.

Ті слова, які не встиг сказати.

Хоч дощем, хоч вітром на вікні, я душею буду їх читати.

Син під серцем.

Виросте без тата

Обіймай мене, хоча у снах. Ми тебе завжди будемо чекати.

Ти живим залишишся

в думках.

Інший світ без тебе,

інші люди.І не так,

як все було колись

Погляд рідний твій шукаю всюди.

А ночами плачу:

– Повернись!

Я любити так тебе хотіла. Щоб кохання наше назавжди.

А війна мені зламала крила Я навік заручниця біди.

Щастя нашого була

одна краплина.

І не всі ще скажені слова.

Я ношу під серцем

твого сина, люди кажуть:

– Ти тепер вдова.

Не лікує час – він

ранить більше.

Спів пташиний назавжди сумний

Не подзвониш мені,

не напишеш і не скажеш:

– Рідна, я живий!!!

Юна наречена, поруч

ти. Все для мене сном, тепер, здається.

Пташкою додому прилети, бо дитя твоє

під серцем б’ється.

Вірити не хочу, що загинув. В речах досі ще твоє тепло. Пам’ятаю чорну домовину ніби не зі мною це було.

Голос твій довіку не забути. З кожним фото твоїм дорожу. Де скажіть вдовою бути. Що я синові колись скажу.

Підросте, спитає

– Де мій тато!?

Заболить душа в оту, хвилинку. Будем зірку

в небі ми шукати.

Казку видумаю про хмаринку.

Напиши, забуті ті слова.

Що ти поруч, ангелом зі мною. Я не хочу чути що вдова буду вічно дружиною Героя.

Автор Соломія Українець