Йшли з цеpкви, пpиїхав пити каву, збиpалася зустpітися з подружками: кого вбuла pосійська pакета в Чеpнігові
Російська ракета 19 серпня, на Яблучний Спас, убила в центрі Чернігова семеро людей. Ніхто з них не був учасником виставки дронів в обласному Драмтеатрі, яка нібито була ціллю РФ.
Люди гуляли, пили каву, поверталися з церкви, де святили яблука. У цей час прилетіла ракета, вона влучила в дах театру, а її уламки розлетілися довкола.
Софійка приїхала в Чернігів до подружок
Про загибель 6-річної Софії Голинської стало відомо буквально в перші години після страшного вибуху. Дівчинка разом із мамою Ольгою приїхала до Чернігова у гості до знайомих. У центрі Чернігова вони планували зустрітися з подругою та її дітьми, погуляти старовинним містом.
Як розповів священник Іван Шепіда, у дорозі Софійка веселилася. “Вона везла із собою подарунки, які хотіла подарувати подружкам.
І ось вони на місці, грають, веселяться. Софійка дарує подружкам браслетики, які чомусь падають на підлогу. Подружки нахиляються, щоб їх підняти, а Софійка стоїть. І в цей час ті, хто “ні на кого не нападав”, б’ють ракетою по центральній частині Чернігова”.
У цей час бабуся Софійки стоїть біля храму у Славутичі (поряд із Києвом), чекає на освячення плодів. Вона дуже сумна, священник навіть звернув на це увагу. І незабаром новина про загибель дівчинки стає відомою всім.
Уламок влучив у живіт маленькій Софійці, почалася кровотеча.
На приватній машині її відвезли до лікарні. Поки лікарі боролись за життя дитини, мама на першому поверсі записувала відео для соцмереж, де просила всіх молитися за її єдину доньку.
Сукня жінки була у крові Софії, вона була у розпачі. На жаль, Софійка померла. Вона була єдиною та довгоочікуваною донькою в сім’ї. Її батько Олександр воює на фронті, захищаючи дітей від російських агресорів. Проте рідну доньку він втратив.
Дівчинка ходила у приватний дитячий садок у Києві. Через два тижні вона мала піти в 1-й клас. Вони з мамою вже все приготували для школи, а дівчинка показувала подругам мами свій перший випускний альбом із садка.
“Спочивай з миром, наша усміхнена, весела і життєрадісна дівчинка. Ніколи тебе не забудемо”, – написали на сторінці дитячого садка у Facebook.
Прощались із Софійкою 22 серпня у Троїцькому соборі Чернігова, поховали дівчинку в Славутичі.
Допомогти сім’ї можна, перерахувавши гроші на картку мами: 4731 2196 1075 6011.
Пішли до церкви освятити яблука
Інтернет облетіло фото з місця трагедії: посеред дороги навпочіпки сидить чоловік, він дбайливо поправляє золотисте покривало на ношах, під ним – тіло. Це чоловік Наталі Торії – Олександр, військовий. Він тривалий час сидів поруч із загиблою дружиною, неподалік стояв плетений кошик.
41-річна Наталя з дочкою Тетяною та своєю мамою того дня, 19 серпня, пішли до церкви, був Спас. Чоловік не пішов із ними, залишився вдома. А коли дізнався про ракетний удар, кинувся на місце вибуху. Сам він військовий, воює з першого дня вторгнення РФ в Україну. Цими днями був у відпустці вдома.
Їхня донька Тетяна, студентка факультету журналістики Національного авіаційного університету, а також мама похилого віку Наталії отримали поранення, зараз вони в лікарні.
Про Наталю в Національному університеті “Чернігівська політехніка”, де вона працювала старшим лаборантом навчально-наукового інституту архітектури, дизайну та геодезії, розповідають як про дуже чесну та порядну людину. Скромна, привітна, уважна до людей.
Працювати тут вона почала у 2007 році старшим лаборантом одного з деканатів. З 2008 року була секретарем ректора вишу.
Зараз колеги загиблої та друзі родини збирають кошти на лікування Тетяни, допомогти можна, перерахувавши гроші на https://send.monobank.ua/jar/8RvJmcoykN, номер картки: 5375 4112 0802 2199.
Загинула викладачка Чернігівського університету
Російська ракета вбила одразу двох співробітників та студента Національного університету “Чернігівська політехніка”.
Окрім Наталі Торії, загинула і 48-річна Світлана Кормільцина, старша викладачка кафедри іноземної філології цього університету. У неділю вона вийшла до парку в центрі Чернігова погуляти з донькою Ганною.
Світлана працювала у виші з 2003 року. Одна з її колишніх студенток розповіла, що Світлана викладала англійську мову, була гарною, доброзичливою, спокійною.
Її колишня однокласниця Світлана Петрушенко розповіла, що вони навчалися разом із 1 класу: “Ми були тезками – обидві Світлани Юріївни. Навіть прізвища починалися на однакову букву, тому у списку у шкільному журналі йшли один за одним. Наш клас був дружним, тож у нас багато спільних теплих спогадів, потім разом навчалися в університеті, згодом прийшли працювати в одну школу. Працювали на одній паралелі, уявляєте. Дві Світлани Юріївни, вчительки англійської в одному класі, тільки в різних групах. Мою тезку не дарма звали Світланою, вона була дуже світлою людиною. Не можу згадати випадку, щоб вона на когось злилася чи когось образила. Була у мене справжня тезка – і більше немає. Її забрав кривавий Спас, залишилися лише теплі спогади”.
У Світлани Кормільціної залишилася донька. Хто хоче допомогти сім’ї загиблої, може перерахувати кошти на її картку: 4441 1144 2820 9967.
Приїхав у центр на “Запорожці”
Також загинув 23-річний студент навчально-наукового інституту механічної інженерії, технології та транспорту “Чернігівської політехніки” Назар Ющенко.
У виші кажуть, що Назар був здібним студентом, щирим, порядним, привітним хлопцем. Він був єдиним сином у батьків.
“Назар приїхав до центру Чернігова на своєму “Запорожці”. Старий автомобіль, з яким він увесь час возився, щось ремонтував і хотів переробити його. Як розповідав його друг, Назар любив там у центрі пити каву. Потім він сів у свій “Запорожець”, хотів виїхати – і тут вибух. Уламок убив його просто в машині. У це досі неможливо повірити. Йому не вистачило якихось хвилин, щоб виїхати звідти”, – розповів знайомий Назара з університету.
Залишилися чотири сини
Серед загиблих і батько чотирьох синів Володимир Василенко. У момент вибуху він їхав машиною зі своїм сином. Його автомобіль відкинуло до будівлі, на шляху некерована машина на смерть збила жінку.
Син Володимира вижив, зараз він у лікарні.
Володимир Василенко був юристом, працював у БФ “Право на захист”.
“Вічна пам’ять, царство небесне, моя рідненька, моя кохана людина. Ти був для мене цілим світом, щастям, радістю всього мого життя, а для дітей найкращим татом. Немає таких слів, які могли б описати той біль, сум і смуток, який заповнив мою душу! Я віддала б усі гроші світу, щоб знову опинитися в твоїх міцних обіймах і отямитися від страшного сну! Відчути себе коханою та захищеною, бути впевненою у завтрашньому дні! Цінуйте кожну мить зі своїми близькими, бо завтра може не прийти”, – написала дружина загиблого Аліна.
Допомогти сім’ї можна, перерахувавши кошти на картку дружини: 4149500160905108.
Ходив у Чорнобиль і стрибав із парашутом
Також загинув тероборонець 34-річний Дмитро Маглич. Він якраз перебував неподалік Драмтеатру, коли прилетіла ракета.
З огляду на фото Дмитра у соцмережах, він захоплювався парашутним спортом. Тренувався та стрибав зі старенького літака Ан. Входив до екстрим-клубу SEMARGL. Разом із друзями ходив у Чорнобильську зону.
У момент вибуху повз Драмтеатр у Чернігові на своєму автомобілі проїжджав мешканець Прилуцького району Олександр Онищенко. Уламки ракети також вбили і його.