Ірина Федишин… Він був розумний, вихований, добрий, мужній, молодий воїн. Йому було лише 30 років. Був командиром відділення… Але на жаль сталася біда…

Ірина Федишин в себе на сторінці повідомила трагічну звістку…
Як же боляче … Світла памʼять нашому захиснику Михайлу Турчину, позивний «Бармен», який загинув на полі бою декілька днів назад.

Розумний, вихований, добрий, мужній, молодий воїн. Йому було лише 30 років. Був командиром відділення. Працював у Польщі, але коли розпочалася війна, покинув роботу, повернувся в Україну і добровольцем пішов захищати рідну землю. Особисто ми не були знайомі, але як виявилося Михайло був родом зі Львова, ми, навіть, з одного району, навчався у 96 школі.

Перша автівка, яку, ми передали нашим захисникам, була з номерами «Буча». Це авто якраз і отримав наш захисник Михайло разом зі своїми побратимами з 68 окремої єгерської бригади ім. Олекса Довбуша. Більше року хлопці успішно нищили ворогів на полі бою. Розповідали і час від часу скидали нам фото , де авто, не один раз потрапляло під обстріл, але завжди було без втрат і трохи підправивши машину, вони знову вирушали в бій. Та, на жаль, не цього разу …

За попередньою інформацією, їхавши на позицію, в авто поцілив танк. Удар був неймовірної сили. Михайло загинув на місці. Разом з ним в автівці загинув ще один наш захисник. Інших трьох хлопців, з важкими травмами вдалося витягнути з понівеченої автівки і доправити до лікарні.

Вчора я зустрічалася з побратимами Михайла, які приїхали провести його в останню дорогу. Поспілкувалася з хлопцями, пообіцяла іншу автівку, також була можливість допомогти з дроном та бронежилетом. Захисники поспішали на фронт, дорогою планували ще заїхати до важко пораненого побратима, якого витягнули з авто і доправили в Дніпро у лікарню. Ввечері вони написали нам, що не встигли…

Ще один наш захисник, Сторожук Андрій … помер у лікарні … Світла памʼять … Як же важко від таких новин.

Я не знаю, які слова підібрати, щоб розрадити хлопців, які втратили побратимів, і знову йдуть воювати… я не знаю, які слова сказати батькам, які втратили свого сина … телефонувала мамі, ком в горлі…, дякуєш, що виховали такого сина…, висловлюєш щирі співчуття … але у трубці чуєш тільки важке схлипування і залите слізьми слово « дякую за підтримку»

Яка висока ціна нашої перемоги… Гинуть найкращі. Господи , дай сили батькам і рідним пережити ці страшні втрати, дай нам сили вистояти, щоб ці втрати не були марними

Світла памʼять Михайлові Турчину та усім хлопцям і дівчатам, які віддали своє життя за Україну. Щирі співчуття рідним …