“Гадаєте вам вдасться відсидітися у своїх екзотичних країнах? Гадаєте ви і надалі попиватимете винце, та куштуватимете дорогий сир, сосиски та хамон дивлячись на нашу вітчизняну війну в ютубі?…” – Грибаускайте Даля

Мені до болю соромно за таку Європу. Соромно за таке НАТО.

Гадаєтее ви відсидитесь в своїх затишних країнах?
Гадаєте ви і далі будете пити вино, їсти сир, сосиски і хамон і дивитися на нашу вітчизняну війну в ютуб?

Гадаєте у путіна немає планів помститися за те, що «рассєя стаяла на калєнях»?

Почитайте слова великого політика:

“Це починає виглядати так.

Санкції не зупинять Путіна, якими б вони не були. Вони необхідні, але без будь-яких винятків, як-от тих, які ми бачимо у відключеннях SWIFT або в енергетичному секторі та банках, які його обслуговують…

Тільки війна, яка вже розпочата, може зупинити нову війну. Немає потреби прикидатися і намагатися заспокоїти нашу совість, не постачаючи Україні нічого, окрім зброї, причому надто пізно.

Народ України воює за нас, а діти України захищають нас від путінського божевілля.
Повторення мантри про те, що НАТО не може допомогти Україні, вже звучить пафосно і показує боягузтво Заходу.

Путін це теж бачить.

Хоча він швидко вчиться.

Захід досі не розуміє, що в Україні йде європейська війна. Або ти береш участь у цьому і борешся з агресором, або стаєш співучасником військових злочинів, просто стоячи і спостерігаючи, як нищиться Україна та її народ. Так, співучасник.

Якщо ми не зупинимо Путіна в Україні, нам все одно доведеться вести війну, але в наших країнах.
Україна просить реальної допомоги, а ми дивимося, як на наших телеекранах зносяться житлові квартали, і весь час говоримо, що “сильно підтримуємо Україну”.

Мені соромно чути, як лідери та чиновники НАТО бурмочуть, що вони “не можуть вплутуватися в конфлікт”.

Але ж ми зробили це в Сирії, Лівії, Африці, Югославії та Афганістані, чи не так?

Сьогодні Україна бореться за виживання своєї нації та за мир в Європі.

Ми будемо продовжувати дивитися, як руйнується незалежна держава?

Слава Україні!

Слава її героям, а поки тільки її героям, бо інших на горизонті немає.”

Це експрезидент Литви Даля Грибаускайте сказала майже рік тому, але це все ще актуальне і сьогодні.