Середа, 9 Квітня, 2025
Головна

Доньку та зятя я з радістю приймаю на дачі. А синові та невістці вхід суворо заборонений. І мені ні каплі не соромно, що так ділю дітей на “гарні” та “непрохані”

Минулого року я отримала у спадок від покійної матері будиночок за містом. У мене нема ні братів, ні сестер, була єдиною дитиною в родині. 

Ну і я вирішила зробити там ремонт. Адже у мами стояла пічка, не було проведене опалення та кабельне телебачення. Мама любила новини слухати хіба по радіо або читати газети. Паркан дерев’яний, деякі дошки прогнили від вологи та ледь-ледь трималися. Ще й цвяхи проржавіли, нічого не тримали. 

І мама останні місяці геть занедбала садочок, все поросло бур’янами, сухою травою, деякі дерева треба просто спиляти. Я ж їй допомагала, але сама вже не в тому віці, аби тягати важкі гілки чи лазити по драбинах, як так мавпа. 

Тому з жовтня робила там невеличкий ремонтик. Були гроші – то купувала ламінат, шукала бригаду майстрів, вибирала меблі. А потім робила невеличку перерву. 

Тим паче, мені  дуже допомагала старша донька Руслана з чоловіком. Зять Павло колись працював на будовах закордоном, тому знав, як і що правильно поставити. Вони на вихідні привозили мене в магазин чи на дачу, разом з донею прибирали в хаті чи на подвір’ї. Навіть декілька разів замість мене купували будматеріали та меблі. 

А от молодший син, Ростик, навідріз відмовився допомагати:

– Ма, ну от яка мені з цієї дачі користь? Ти захотіла – то ти і роби, я туди пхатися не буду. 

– Та ж на годинку хоча б, старі гіллячки попиляти та спалити.

– Я зайнятий, все! 

Ще й невістка забороняла телефонувати:

– Ви чого у Ростика гроші просите? У нас дитина маленька, треба одяг купити.

– Ну але ж він мій син. Та і я попросила тільки тисячку. 

– Для нас тисячка зараз це великі гроші!

За всі ці місяці син жодного разу навіть не приїхав на дачу. Ще й жалівся, що грошей нема. Але на Миколая невістка отримала новесенький айфон, потім Новий Рік зустрічали в Буковелі. Я ж не вчора народилася, знаю, скільки коштує той телефон та готель у сезон.

І от 2 тижні тому нарешті закінчилися ремонтні роботи, я переїхала на дачу. Свою двушку на Сихові вирішила здавати в оренду, аби мати додатковий заробіток. Адже зараз такий час, що гроші зайвими ніколи не бувають. Поселилася порядна та культурна родина.

Донька та зять навіть не просили повернути всі гроші, які давали на ремонт. Мовляв, то був такий від них подарунок. Я зробила невелике святкування-новосілля, запросила сватів та сусідів. Однак, син з невісткою та онучкою не приїхав. Я навіть трішки засмутилася. 

Але потім Ростик з Роксоланою швидко згадали за мою дачу. Минулої суботи зателефонували зранку:

– Ма, така погода класна. Ми хочемо з друзями на шашлики приїхати, кумів запросити. Поняньчиш дітей, поки ми будемо м’ясо смажити? 

Мене дуже шокувала така пропозиція сина. Мало того, що він ніяк з ремонтом не допомагав. То тепер думає, що моя дача – то якийсь готель для розваг, а я ще маю няньчити чужих дітей. 

– Ні, сину, вибач, але я зайнята.

– Та ми будемо просто на дворі сидіти, шашлики…

– Ні. Я вже сама гостей запросила. А ти б краще приїздив не для розваг, а щоб допомагати!

Син образився, от вже тиждень не телефонує. Але хіба він не розуміє, що вчинив дуже неправильно? Доньку та зятя я з радістю запрошуватиму в гості. А от сина та невістку не дуже хочу бачити…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *