Декілька днів назад їхала в метро. Я рuдала nотім ще годuнu дві..! Може Цей “Кіборr” nрочuтає, що я хотіла йому сказатu

Пару днів тому їхала в метро

На Золотих Воротах когось притиснуло в двері!
Довго просили — «відпустіть будь-ласка, двері». Я подумала, що у того що притиснило дверима людини, слабка реакція, тому що, ну вже дуже довго реагує..!

Коли через кілька станцій людей стало менше, я побачила чоловіка у військовій формі з дуже стомленим обличчям.
Я сиділа біля поручня, всі місця були зайняті.
Чоловік підійшов і обперся об поручень поруч зі мною на рюкзак за спиною. Він майже лежав на цьому поручні.

Сумнівів не було — людина їхала прямо з проклятої війни.., це було видно і по обличчю, і по тому, як він морщився, коли переминався з ноги на ногу.
Щось дуже боліло..!
Я боязко доторкнулася до його плеча і запитала: — «Присядіть?»
— «Ні.»

Пару станцій я не знала, як заговорити.
Сидячи мені не було видно нашивки на рукаві.
Перед виходом знайшла 200 грн.
Коли піднялася, побачила на рукаві — «Кіборг»..!
Запитала: — «Ви додому?»
— «Так.»
— «Важко було?»
— «Так.»

Я не знала як продовжити розмову, але дуже хотілося обійняти, дякувати, плакати..!
Всі втупилися на нас і стали слухати!

Я, раптом, почала чистити його забруднену шапку зі словами — «Ой, у Вас шапочка забруднилася»!
Руки Він тримав у кишенях..!
Я засунула Йому в кишеню купюру прямо в руку і сказала: — «Візьміть. Купіть дружині квіти».
Втома з його обличчя миттєво пішла і він голосно випалив:
— «Не треба! У мене є гроші. Ви що! Не можна!»
Я себе відчула нерозумно і винувато..!
Зате, нарешті, знайшлися слова: — «Це єдине, що я можу для Вас зробити!»

Мій Герой виявився правдивішим за мене, втраченої в Києві серед зустрічаються ватNиків і священиків — сепаратистів.

Він сказав прямо з серця: — «Без вас, ми-ніхто»..!

До мене возращался розум і я, ридаючи по-дитячому, видавила з себе: — «Це ми без Вас ніхто!»

Я не змогла стримати ридань і тупо пішла до протилежних дверей, обливаючись соплями і сльозами. А Він говорив і говорив: — «Спасибі Вам. Я куплю дружині квіти».

Я ридала потім ще години дві..!
У сльозах виходили невимовні слова..!
Як багато я хотіла сказати..!
І не сказала..!
Сподіваюся тільки на те, що цей Чоловік почув своїм серцем!

Кому не лінь, репостніте ласка!
Може Цей «Кіборг» прочитає, що Я хотіла Йому сказати багато-багато СПАСИБІ!
Що вони у нас найкращі!
Що ми їх дуже любимо і дуже молимося за НИХ!
Що ми обіймаємо їх!
Що пісня «Землянка» відпочиває в порівнянні з нашою ніжністю і любов’ю до них.

І нехай всі плюються, але я дуже хочу, що б Вони всі повернулися живими переможцями і виховали своїх дітей такими ж правдивими і справжніми як Вони.

Почуй мене, «Кіборг», з метро..!
Ти йдеш захищати мене від орди, а я не змогла навіть обійняти тебе!
Але, я дуже хотіла!
Повертайся живим, будь ласка!

Anna Blashchuk