Cлaвa бyв безnовoрoтнo зaкоханuй у ріднuй край”: на Донеччuні загuнув 42-річнuй легендарнuй історuк В’ячеслав Зайцев

В’ячеслав Зайцев був “кіборгом”, сержантом ЗСУ й кавалером ордена “За мужність”.

Його називають неймовірним екскурсоводом, який ще й брав участь у десятках археологічних експедицій.

Причому як на землі, так і під водою. Загинув чоловік під час виконання бойового завдання…

заповідник “Хортиця” В’ячеслав прийшов у 2010 році — на посаду екскурсовода. Одразу заполонив серця відвідувачів, бо розповідав інформацію так, як не робив цього ніхто інший, — згадує Олена Петрикей, завідувачка інформаційного відділу.

— Особливо йому подобалося проводити екскурсії для школярів. Коли можна було вибрати групу, він завжди надавав перевагу тій, де є діти, адже вважав, що вони — найважливіші, наше майбутнє”.

 початку російської агресії у 2014 році Зайцев одним із перших став до лав ЗСУ. Обороняв Донецький аеропорт, брав участь у прориві з оточення під Ізвариним і в боях за Дебальцеве. Отримав численні поранення й тривалий час лікувався.

“Із В’ячеславом ми познайомилися у 2015 році, коли його обрали депутатом Запорізької міськради. На цій посаді він пробув до 2020-го, — згадує Дмитро Кирильчук, товариш. — Він мав проактивну позицію, неабиякий авторитет. На засіданнях міг переконати проголосувати за важливе для України рішення навіть найзатятішого прихильника “руского міра”.

Також після повернення із зони АТО В’ячеслав продовжив свою історикознавчу діяльність й очолив відділ наукової бібліотеки та архіву “Хортиці”.

“Там Слава був точно на своєму місці. Він дуже любив читати й розумів, як важливо розширювати бібліотеку й зберігати архівні матеріали”, — додає Олена Петрикей.

Згодом В’ячеслав очолив інформаційно-видавничий відділ заповідника. Спілкувався з медіа, популяризував історію козацтва, займався археологією.

“В’ячеслав захопився гідроархеологією, — каже співрозмовниця. — Навчився пірнати, став вивчати цю стихію, захоплювався нашою колекцією стародавніх кораблів, знаходив спонсорів і меценатів для експедицій”.

24 лютого В’ячеслав Зайцев пішов до військкомату, аби взяти до рук зброю і захищати рідне Запоріжжя. Його відправили до 55-ї окремої артилерійської бригади “Запорізька Січ”, а згодом — перевели до 58-го окремого стрілецького батальйону, де він виконував обов’язки командира відділення розвідувального взводу.

“Я декілька разів приїздив до В’ячеслава у частину. У нього було лише одне прохання — тепловізор. Більше йому нічого не треба було”, — згадує Дмитро Кирильчук.

“Слава був щирим, чуйним і добрим. У нього був талант перетворити серйозну проблему на жарт, вирішити її легко та з усмішкою. Він був чудовим оратором і талановитим істориком. Здавалося, він знає відповіді на всі запитання: просто енциклопедія! Він був безповоротно закоханий у рідний край, історію країни”, — додає Олена Петрикей.

Життя В’ячеслава Зайцева обірвалося під час бойового завдання. У воїна залишилися дружина та маленька донька