– Чого ж ти, Галька, не їдеш до дітей своїх? Маєш трьох, і що жоден не прийме до себе? – питає сусідка у мене

Мені уже 66 років, я на пенсії і довгий час живу сама. Хоч і у мене троє дорослих дітей. В свій час вони всі пороз’їжджались по світу. Ми з чоловіком, Дмитром, нормально ставились до цього. Діти виросли, знайшли свій шлях, вони не були зобов’язані сидіти біля нас.

Та от вже минуло 4 роки, як не стало мого Дмитруся. Не скажу, що моєї пенсії на все вистачає, але я старалась економити, як могла. Маю дачу. Вирощую там картоплю, моркву, бурячок з цибулею, влітку огірочки свої. Словом, крутилась як муха в окропі.

Старший мій син, Ігор, живе у Канаді. У нього вже є дружина і двоє діток. Він працює в хорошій компанії, їм на життя вистачає коштів.

Другий син в Америці, живе там зі своєю дівчиною, теж українкою. Осіли там і живуть вже понад 10 років. 

Сини далеко, вони не приїжджають. Лиш інколи зідзвонюються зі мною.

Ми з Дмитром все думали, що біля нас залишиться Іринка, наша наймолодша донечка. Та і вона вибрала інше життя, краще. Того й поїхала до Франції. Спершу й вона не приїздила до нас, але тепер коли вже вирішила якісь проблеми з документами, легалізувалась, то буває раз в рік на свята.

Вже багато років я так живу і ніколи не нарікала на своїх дітей. Можливо, я б і хотіла якоїсь допомоги від них, та розумію, що вони не зобов’язані мені її давати. Змушувати не хочу. Я навпаки молилась за них і раділа, що у них склалось усе добре. Нехай і не поруч зі мною…

Коли в Україні розпочалась війна, я трохи захвилювалась, бо розумію, що знаходжусь тут зовсім сама... У нас немає активних бойових дій, я живу на Вінниці, але все ж ситуація не стабільна. Не знаю, що чекає нас завтра.

Сусідка мене запитує:

– Чого ж ти, Галька, не їдеш до дітей своїх? Маєш трьох, і що жоден не прийме до себе?

А я мовчу. Бо що ж відповідатиму? До синів я вже не поїду. Це дуже далека дорога, ще й на літаку.. Не знаю, чи витримаю її. Одна надія була на Іринку. Але вона нічого мені не пропонувала. Звісно, вона дзвонила і цікавилась, чи у мене все добре, чи не бомблять. І гроші навіть висилала. Але приїхати до неї не пропонувала.

Якось я сама до неї почала про це говорити.

– Тривожно мені, доню. Можна хоч на трохи до тебе приїду? Побачу тебе і вже мені на серці легше стане..

– Куди ви приїдете, мамо? У мене тут місця для вас немає. Ви он в Польщу їдьте. Там біженців усіх приймають. Якщо треба буде, то допоможу влаштуватись.

Так мені образливо після тих слів стало. Я  й не могла подумати, що виховала таку черству доньку. Краще я б взагалі їй цього не говорила і не знала, що вона так до мене ставиться. Я нікуди вже не їхала, залишаюсь в Україні і молюсь, щоб тут все було добре, а війна закінчилась швидше…

Як ви думаєте, чи може якось змінити цю ситуацію Галина?

admin

Recent Posts

Я до нього на побачення прийшла, а він мене корів доїти змусив! Отака романтика, коли тобі вже за 50!

Сім років тому я розлучилась зі своїм чоловіком. Діти наші давно виросли, щасливе майбутнє ми…

6 хвилин ago

путін вийшов із ЗВЕРНЕННЯМ після НОВОГО УДАРУ по Кримському мосту! Ця пропозиція ВСІХ ПОТРЯСЛА

У Кремлі заявили, що Керченський (Кримський) міст, який сполучає окупований Крим із Росією, відновлять після…

21 хвилина ago

Екстрено! Шокуюча заява ТРАМПА через УДАРИ по Кримському мосту! Подивіться що скоїть з нами за це

Заступник міністра оборони США Елбрідж Колбі розкритикував удар України по Керченському мосту. Він заявив, що…

24 хвилини ago

Раптовий ЗАМАХ на Зеленського?! Ніхто не був готовим ДО ТАКОЇ ВТРАТИ, страшна ТРАГЕДІЯ для українців

Рада безпеки РФ на закритому засіданні нібито ухвалила рішення зняти негласну заборону на фізичну ліквідацію…

29 хвилин ago

По всій Естонії ВИБУХИ, атака РОСІЇ?! Підірвано головний ВІЙСЬКОВИЙ завод зі ЗБРОЄЮ для УКРАЇНИ…

Операцію координувало російське військове розвідувальне управління – ГРУ У ніч проти 14 листопада невідомі намагалися…

43 хвилини ago