Подаємо мовою оригіналу:
Ще декілька днів тому, ми так раділи, що нам вдалося оплатити роботи по риттю глибоченної криниці для дружини нашого захисника, яка сама з двома малесенькими дітьми чекала на нього в хатинці села Кам’яна…. Ми зробили це!
І це було велике щастя, тепер в Олени з дітьми є вода і не потрібно самій носити воду від сусідів здалеку… ⠀
⠀
А вже сьогодні я везла їй чорний траурний одяг, який Олена одягне на зустріч зі своїм Петром… учора він загинув захищаючи нас… своїх дітей… свій дім… він пішов на війну коли Оленка ще була вагітною… і на нього уже так чекав новонароджений синочок….
Він копія татко… ⠀
⠀
Сьогодні, ми відвезли малюків у МІСТО ДОБРА Центр доброти для мами і дитини. від горем вбитої мами… від стресу в неї пропало молоко, і вона не тямить себе від горя.. завтра в їх малюсінькій хатинці буде купа згорьованих людей, їх одинока, зовсім самісінька мама, буде назавжди прощатися із татком.
Це буде суцільна біль, сльози і не дитячі хвилювання… ми будемо поруч… А після похорону вона поїде на психологічну реабілітацію до Міста добра, до своїх синочків, щоб набратися сил для свого тепер одинокого материнства… ⠀
⠀
У нас Я Майбутнє України благодійний фонд з Датагруп та Ювенальна Поліція України є важливий проект «Наші діти» http://kidsukr.com/ , де ми допомагаємо дітям, хто втратив батьків через війну. Заходьте, підтримуйте, в такий важкий час , ми, кожен дорослий нашої країни
повинен бути поруч з осиротілими дітьми – війни
Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна проведе вибори, якщо Росія погодиться на припинення вогню на…
Я декілька років тому поїхала в Італію на заробітки. Не дочекавшись пенсії, мене просто звільнили…
Низка республіканців в обох палатах Конгресу США розкритикували домовленість президента Дональда Трампа з главою Кремля…
Моя дружина померла, коли нашій трійні було всього два роки. З того часу минуло чотирнадцять…
Ситуація була вкрай напруженою. Євгена Межевого кинули до в’язниці, а трьох його дітей примусово вивезли…
Гарет уперше поцілував мене за спортивним майданчиком нашої школи навесні 1972 року. Тоді він усміхнувся…