За день до Великодня Епіфаній зробив приголомшливе зізнання НЕВЖЕ ЦЕ ПРАВДА?

Великдень. Що сьогодні асоціюється в українців із цим святом? Напевно, крашанки та паска, які вночі християни йдуть святити до церкви. Чи не всі усталено готують саме ці страви до свята, та чи задумуються вони про їхню сакральність? Водночас коли релігійне значення Великодня більш відоме для нас, то далеко не всі знають, звідки беруться його витоки.

Так, у дохристиянські часи саме після рівнодення починався новий сонячний рік, що символізував нове життя, переродження. А тому до цього часу були приурочені різні обряди. Пізніше ж, після приходу християнства, нові свята та звичаї наклались на старі. Так святкування нового сонячного року замінив Великдень, що відтоді почав символізувати воскресіння (переродження) Христа. Ще далі, за Петра І, змістилися й межі святкувати Нового року: відзначати свято почали взимку.

Нині традиційно Великдень святкують у неділю після першого повного місяця, що слідує за весняним рівноденням. У 2026 році свято припадає на 12 квітня. 

Розберімося ж разом у традиціях святкування Великодня українцями та символіці обрядодій, приурочених до цього дня.

Що потрібно зробити у Велику суботу перед Великоднем

У Великодню суботу українці починають фарбувати крашанки. Роблять це в суботу, бо яйця зроблені у п’ятницю нібито швидко псуються.

Крашанки

Здебільшого для фарбування крашанок використовують червоний, жовтий, синій, зелений і золотистий кольори. Жовтий колір добували із торішньої трави чи яблуневої кори, для синього – варили проліски, а для золотистого – купували спеціальні порошки. Добували кольори і з ягід чорної бузини, лушпиння цибулі, кори з чорноклена, буряка, бузини.

Традиційно фарбували 13 яєць, які уособлювали 12 апостолів та Ісуса Христа. Найбільше робили червоних яєць, що символізують кров Спасителя.

– Яйце у дохристиянській вірі можемо пов’язати з богом Мартандою, який один рік в індоєвропейських міфах плавав у світовому океані червоним і круглим. А тоді його виловили брати й викували з нього людину. А вже за християнства бачимо, що червоний – це колір життя й крові Христа, а яйце – символ життя, – зазначає професорка ЧНУ ім. Б. Хмельницького Наталія Ярмоленко.

Цікаво, що віра в яйце як символ життя була поширеною у багатьох народів світу ще до християнства та мала однаковий зміст. Крім цього, символізувало воно й сонце. А тому яйце фігурувало в обрядах, які приурочували до відзначення нового сонячного року, що припадало на день весняного рівнодення. Тобто йдеться про період, коли нині ми святкуємо Великдень.

Сакральність великоднього яйця простежується і в народних іграх із крашанками, зокрема їхнього розбивання чи катання. Ймовірно, це могли бути залишки священних обрядів, які існували в давнину.

Поширеними були легенди про крашанки й релігійного змісту. Так, на Уманщині говорили, що «жиди та всякі недовірки спокушали Христа, як Він ішов на страждання. Набрали в пелену камінців і спитали Спасителя: «Що в пелені?», Христос каже: «Крашене та писане!» Вони відкрили пелену, щоб посміятися, а там справді – крашанки та писанки».

На Полтавщині ж переказували, що крашанками Матір Божа забавляла маленького Ісуса, а на гуцульщині – що їх дарувала Пілатові, аби той змилувався над її Сином.

Поширеною є й така грецька легенда про символізм червоних крашанок:

Після того, як Спаситель вознісся на небо, Марія Магдалина прийшла до Риму, щоб там проповідувати Євангелію. У Римі вона стала перед імператором Тіберієм і піднесла йому червоне яйце, сказавши «Христос Воскрес!

Писанка

Писанка

Починали робити у суботу і писанки. Розписували яйця як жінки, так і чоловіки. У центральній Україні – здебільшого жінки. Малюючи писанки, замовляли собі та сім’ї долю на весь наступний рік.

– Яйце бралося «живе», з‐під курки, й оскільки повністю покривається воском, то віск його консервував так, що воно поволі засихало. Пізніше з’явилася традиція видувати яйця. Такими писанками прикрашали ікони, – продовжує Наталія Ярмоленко.

Писачок

Малювали писанки кісточкою (писачком) за допомогою розтопленого воску. Подекуди могли це робити й голівкою шпильки. Фарбували яйця поступово: від світлішого до темнішого кольору, замальовуючи воском місця, в яких мав зберегтися нанесений колір. Коли малюнок закінчений – писанки складали у череп’яну миску й клали до печі, аби стік віск.

Сварга – символ Сонця

Безкінечник – символ води

Зображали на писанках такі ж орнаменти, як і на рушниках. Зауважимо, що геометричні візерунки є більш давніми, у порівнянні з рослинними чи тваринними. Колись вони мали атрибути поганських богів, а з прийняттям християнства набрали іншого змісту.

Риба – символ Ісуса Христа

Берегиня – оберіг, жіноче божество

Символіка орнаментів писанки:

Існували й забобони щодо писанок. Так, хлопці не їли подарованих їм дівчатами писанок, бо боялись, що так їх приворожать. А писанку, отриману від нелюбої дівчини, відразу розбивали об землю. Вірили: якщо відьма вколить шкаралупою від писанки – захворієш і вмреш. Вважалося гріхом і топтати шкаралупу, бо Бог покарає хворобою.

Хрести – християнські символи; символ чотирьох сторін світу, чотирьох пір року

А, щоб побачити чорта в шапці‐невидимці, потрібно було, прийшовши на Великдень із церкви додому, піти з крашанкою по закутках двору, котячи її по всіх темних куточках. Забереш шапку у чорта – здобудеш щастя, а якщо чорт забере твою крашанку – задушить.

Коло, Сонце – символи досконалості, безсмертності

Ніч на Великдень: коли йдуть до церкви і що освячують

Ця ніч для українців мала сакральне значення та віщувала добру вість – воскресіння Христа. Не годилось під час неї спати, бо нечисть присниться. Говорять, що цієї ночі під церквою збирається всяка темна сила, аби під час першого співу «Христос Воскрес» вхопитися за ризу священника. Вірили, що під час церковної служби можна викрити й відьму. Для цього у різних регіонах слугували свої ознаки, за якими її вдасться впізнати. Так, відьма нібито могла залишитись у церкві, коли всі йшли на хресний хід, або ж хапалася за замок церковних дверей, коли всі виходять із храму.

Колись у ніч із суботи на неділю біля церков молодики розпалювали вогнища. Збиралися на великодні вогні юнаки, як тільки починало смеркати. Трактують розпалювання вогню дослідники по‐різному: за деякими переказами так робили, аби присвічувати Христу, коли він мав воскреснути, інші говорили, що розводили вогонь, аби віряни могли зігрітися біля нього. Вбачають у цьому обряді дослідники й язичницькі мотиви вогнів на честь бога сонця та богині Лади, біля яких влаштовували ігрища, співали веснянок та гаївок.

Люди йдуть зустрічати Великдень

Мав горіти вогонь – свічка чи лампадка – цієї ночі і в хатах.

Увечері ж українці йшли до церкви, де відстоювали вечірню службу. Опівночі починався хресний хід, після якого служба тривала. Після літургії, під ранок, священники починали освячувати кошики. Ідучи до церкви, дорослі брали із собою кілька крашанок, якими обмінювались із тими, з ким доведеться христосуватись.

Освячення кошиків на Великдень

Поздоровляти зі святами і христосуватися починали після Богослужіння.

Діти під час богослужіння

Як святкують Великдень

Уранці після церковної служби родини розходились по домівках, де починали «христосуватися» та «розговлятися» освяченим. Подекуди спершу господар обходив хлів, де годував худобу, та господарство, а лише тоді заходив до хати, після чого родина починала «розговлятися».

Крім цього, приходячи з церкви, усі дівчата клали свячене червоне яєчко в миску з водою й умивалися, щоб бути «красною», тобто красивою. Могли випити дівчата й сире освячене яйце, аби голос був гарним.

Розпочиналась святкова трапеза з молитви. Стіл накривали рясно: ставили паски, крашанки, печене поросятко та різноманітні м’ясні страви, пиріжки, сир і сметану, настоянки чи горілку. Однак починали розговлятися завжди зі свяченого яєчка. Під час споживання освяченої їжі дивилися, аби крихти не впали на підлогу, щоб не топтатися по них.

На Холмщині та Підляшші великодній сніданок починали з того, що кожен член родини куштував частинку одного свяченого яйця. Воно давало людині силу та здоров’я. Вірили, якщо з’їси яйце зі шкарлупинням, то не боятимешся грому.

Після сімейної трапези молоді дівчата збиралися біля церкви чи кладовища співати гаївок та веснянок. Верховодила на них найвеселіша та найжвавіша дівчина. Також гойдались у цей день на гойдалках, грали в ігри. Якщо у попередні три дні веселощі – гріх, то від сьогодні й увесь наступний тиждень вони дозволялись. Молодь уже починала збиратися на вулиці аж до початку вечорниць.

Молодь святкує Великдень

На Великдень у церкві знову починають вдаряти у дзвони, сповіщаючи про воскресіння Христа. У народі говорили, що кожний селянин старався бодай кілька разів смикнути за мотузок і вдарити в дзвін, адже це приносило щастя.

Великий світлий тиждень (Світла Седмиця)

Після Великодня настає Великий світлий тиждень, коли нічого не можна було робити. І якщо в звичайний тиждень середа й п’ятниця вважалися пісними, то в тиждень після Великодня – можна було їсти м’ясо щодня.

У церкві у Великодню Седмицю щодня відбуваються богослужіння. Ранкові та вечірні молитви замінюються співом Пасхальних годин, а увесь тиждень після літургії відбуваються хресні ходи біля храму, в яких носиться хрест Христовий.

– Вважалося, що навіть три дні люди не варили їжі. Відпочивали, – наголошує Наталія Ярмоленко.

Поливаний понеділок

У Великодній (Поливаний) понеділок народ починав ходити один до одного в гості христосуватися й обмінюватися писанками. Ходили з поздоровленнями до рідних, знайомих, священиків. Ходили до кумів і хрещені діти, несучи у подарунок калача та крашанки. При цьому останні виголошували й спеціальні вірші. Натомість хрещені батько та мати давали їм гостинців.

«Христос воскрес, не сам я знес,
А сам з собою душу покою.
Прийняв Христос великі муки,
Взяли Його під Божі руки,
Його мати стояла, такі слова звіщала:
«Ой, синочку мій ясний,
Перед тобою світ красний,
Як будеш ти воскресати
Будуть перед тобою янголи літати,
З святим Воскресінням поздоровляти».

Великодній понеділок називають ще «поливаним» чи «обливаним», бо цього дня хлопці обливали дівчат водою. Відкупитися останні могли крашанками.

Традиція обливання

Цікаво, що традиція обливання є стародавньою, спрямованою на весняне очищення. Існував схожий звичай і в інших народів.

Світлий вівторок

У Світлий вівторок починали ходити в гості дівчата, а у середу селяни влаштовували танці й веселощі, збираючись «на музику». Від Світлого четверга можна було влаштовувати оглядини, а тому молоді люди приглядали собі наречену. Світла п’ятниця вважалась Прощеним днем, а у суботу та неділю в селах знову були гуляння та ігри.

Поминальні дні після Великодня: коли йдуть на гробки

Закінчувались великодні свята поминанням померлих і ритуальною трапезою на гробках, що зазвичай відбувалось на наступний після Великого світлого тижня понеділок. У цей день померлі предки єднались із живими. Навіть розпочинаючи трапезу на гробках, першу чарку господар родини випивав, звертаючись до померлих родичів «Христос Воскрес, дорогі…». Існувало вірування, що в цей день аналогічний обід відбувався в померлих і на тому світі, де вони їли те ж, що й їхні живі родичі на землі.

Принесеною на гробки їжею ділилися зі старцями, просячи їх помолитися за рідних.

Повернувшись із кладовища, продовжувати трапезу могли й удома, що нагадує звичай предків-слов’ян розпочинати тризну вже після ритуалу похорон