– Це ж традиція! Хіба ж так можна! – Знаю, що сперечатися зі служителями Бога не слід, але тут не втрималась
Рік тому я пережила найбільше горе в своєму житті, втратила сина. Віктор пішов на війну ще в 2019 році, самий так вирішив. Йому подобалась служба, навіть нагороди мав. Та після початку повномасштабного вторгнення не раз казав, що не думав, що все буде так страшно. Я відчувала, що йому дуже важко. Він змінився, навіть коли дома був – ходив сумний. Та син ніколи не думав відмовитись від свого покликання, вірив в Україну.
І ось кляті вороги забрали його життя. Похорони були дуже важкі, все село зібралося. Стільки людей я давно не бачила. Спочив мій хлопчик на місцевому цвинтарі. Пів року я щодня до нього приходила, слідкувала за могилкою, але згодом почала хворіти і відтоді приходжу на цвинтар щотижня в суботу.
Все життя я живу в селі на Буковині. І у нас тут люди дуже шанують традиції. Особливо коли йдеться про народження та смерть. Саме тому для мене важливо, щоб на могилі сина було гарно й прибрано. Та коли я прийшла востаннє – побачила, що все змінилося. Жодного віночка, жодної яскравої квіточки. Ще й осінь, все сіре й зів’яле. Я не розуміла, що сталося, пішла до охоронця.
– А де всі вінки?
– Це нове рішення нашого священника, на цвинтар більше не можна носити штучні прикраси, вінки.
Я не вірила своїм вухам. В сина там були такі гарні вінки, вони ж гроші коштують. хіба можна ось так просто взяти й викинути?
Пішла я до місцевої церкви. Ледве знайшла священника.
– Чого це ви віночки з могили сина викинули?
– Таке правило.
– ЩО за нісенітниця? Прикрашати могили — це традиція. Я хочу, щоб в сина гарно було. Хіба не маю права?
– То посадіть щось там!
– Тоді лиш влітку гарно буде. А взимку? Болото і чорна земля?
– Нічого, така природа! І це не лише у нас, так всюди. Потім від тих вінків лиш сміття.
У розпачі я пішла додому. Плакала весь вечір, в сльозах і донечці зателефонувала.
– Мамо ти що? Подумай скільки шкоди від тих вінків. Це не припустимо! Треба думати про природу!
– А потім все прибираю, а так, що там, геть не гарна могила. Хіба ж це нормально?
Не знаю я, не можу змиритися. Буду скаржитися в сільську раду. А ви як гадаєте, таке рішення припустиме? Чого я не можу прикрасити могилу сина, як хочу?