“Ми надіялись. Ми так надіялись!..” Кiбоpг Юpiй, y 2014 воював, потpaпив в полон, дивом вижив i повepнyвcя..”Та в 2022 pоцi знайшли свого Юру..У братській могилі..В Харківській області в с. Борова…”

Наташа знайшла свого Юру. У братській могилі. В Харківській області в с. Борова…

Мене так розриває із середини. Юра зник безвісти в квітні. Ми надіялись… В травні Наташа поховала рідного брата, нашого Смайлика. І тоді на похоронах у Колі я молилась і просила у Бога побачити Юру живим… Ми надіялись. Ми так надіялись… Пише irinagorbachova

Кіборг Юрій Шкабура!!! У 2014 році Юра воюв у складі 90 Бату, в ДАПі потрапив в полон, дивом вижив і повернувся. В полоні Юрі ножем зрізали чуба, а мій малий п”ятирічний Тимофій перейнявся цим і вони з Юрой чуби відрощувати стали на перегонки) По його чубу Наташа його і опізнала тепер….

Ми надіялись, що він знову в полоні. Ми надіялись, що знову побачимось, обнімемось, посміємось!

Я не можу вам передати яким він був! Веселий, добродушний добряк, любив людей, був щирим, був справжнім. Він вмів любити, вмів дружити!

Юру знайшли у брацькій могилі разом із 22 вояками з їх підрозділу. У Юри зломана рука і кульове поранення в спину… На Юрі не було взуття, вони вкрали його взуття, його телефон, його жетон… Вони вкрали його життя… Вони вкрали його у матері, у дружини, у сина, у внука, у нашої родини……

Я не маю слів, знаєте, навіть найгучніші проклинання окупантів зараз німі, бо не можна викричати той біль…. Ми носимо його в собі. Ми всім народом носимо цей біль, у кожного є свій Юра… У мене є власне кладовище тих чиє життя вони вкрали, тих, кого вони вкрали у мене…

Боже, я не можу, прошу Тебе – Ти покарай. А я піду на поховання, буду ходити на могили, підтримувати Наташу… І я знайду слова пояснити Тимофію, що його дяді Юри більше немає, що він прийняв бій але вони його вбили, вбили і вкинули у братьську могилу.

І мій син буде знати ціну життя українців і буде любити свою землю і цінувати свою Україну!