Татусь… Я завжди була улюбленою донечкою. Я знала, що Ви поряд, а коли Ви мене обнімали – усе інше ставало таким неважливим…
Татусь… Я завжди була улюбленою донечкою. Я знала, що Ви поряд, а коли Ви мене обнімали – усе інше ставало таким неважливим.
Привітання цьогоріч на моє день народження я запам‘ятаю на усе життя. «Це був найкращий день мого життя, коли ти народилась» – сказали ви похапцем, бо телефони забирали, але так голосно, ніби хотіли щоб це почув УВЕСЬ світ. Ви знайшли пару секунд, і можливість, щоб подзвонити. Попри усе. Попри те, де ви були. Я чула, що на цей раз у вас не все гаразд, і після вашого привітання – розплакалась. А потім ви подзвонили.. ще раз.. і сказали : «Сонечко як ти? Птасюня моя. Я тебе дуже сильно люблю!»
Для тих, хто знає мого тата близько, вони знають, що словами він не розкидався. Він усе звик показувати вчинками. Тому для мене ці слова були особливими.
Щодня, коли він виходив на зв‘язок, ми питали чи щось треба? І чули відповідь – у мене все є… Попри це, нам вдавалося випитати чого бракує, і ми бігли купували, запаковували і відправляли…
Так, тепер він став Героєм для багатьох, та для мене він завжди буде татом… мені це слово означає цілий світ… саме Тато зробив мене такою, якою я є… Йому я могла сказати усе. Абсолютно.
Він знав і розумів мене краще за будь-кого. Він просто був. Переживав, хоча не показував цього. І мені цього було завжди більше ніж достатньо. Таких як він – більше немає і не буде.
І він хотів би, щоб я і надалі була сильною і усміхненою, але поки – всередині пустота…і невідомість…
Бог його забрав, до себе
Тепер він мій Ангел.
