“В мене трусять руки і ком в горлі… Мій 8-ми річний син прийшов додому знімає шапку, а там все волоссячко стало сивим”: мешкaнкa Мaріуполя розповіла таке…
Тетяна Вовк вісім років тому переїхала з Донецька до Маріуполя, рятуючись від війни. Цьогоріч довелося вдруге зустріти війну: родина провела страшний місяць у місті, яке ворог методично знищував разом із людьми.
Вона дуже не хотіла вірити у початок війни, тим більше вдруге. Але це сталося. 24 лютого родина з восьмирічним сином та восьмимісячною донькою перебралася до центру міста, де мешкали їхні батьки. Дорогою заправили машину: досвід… Вже за тиждень у Маріуполі почалися проблеми з їжею. Молодша донечка перебувала на штучному вигодовуванні, тож одного дня Тетяна вийшла під обстріли, щоби знайти молочну суміш.
“Напевно, вперше з 2014 року я відчула звірячий страх. Я йду, тиша… і методично гупають авіабомби. Всередині все холоне”, — згадує вона.
Після восьмого березня настав колапс. Воду більше не привозили, їжі не було, а Маріуполь вже палав. Чоловікам вдалося десь знайти макарони, муку і дитячу кашу. На цих продуктах родина протрималася до 30 березня.
Дві події за цей час Тетяна згадує як найстрашніші. Перша з них – це момент, коли довелося написати бейджі з контактами на випадок власної загибелі та віддати їх синові, пояснивши, що так може статися. Але найтяжчим вона вважає день, коли зовсім поруч влучив снаряд.
“Вороги, мабуть, не їли й не спали, вони нас били, били, били. Вже була така думка — аби разом всім померти, щоб цього вже не відбувалося”, — розповідає Тетяна.
Від ударної хвилі їхній будинок нібито склався та розвернувся, як надувний. Вилетіли вікна, двері, родина опинилася під масою бруду. Тетяна кричала родичам: “Ви живі?” А у відповідь — тиша. Здавалося, що вона сама померла. Але обійшлося, почула: “Живі!” Аж потім побачила свого восьмирічного сина. Живого, але дуже наляканого.
“Син знімає шапку — і він повністю сивий. У вісім років! І це на все життя. Він питає: „Що таке?”, а я відповідаю: „Все добре, синочок, ти у мене такий красивий!””, — зі сльозами на очах згадує жінка.
Родині вдалося вирватися з міста та дістатися безпеки, проїхавши 25 російських блокпостів. Коли побачили наших військових — плакали усі… Тетяна упевнена, що війна закінчиться перемогою і по всьому кордону майорітимуть українські прапори. Вона вірить, що повернеться. Спочатку у Маріуполь, який вже став її домом, а потім — у вільний Донецьк. Дивіться та слухайте її історію за посиланням bit.ly/3QKTStu.